2 КОРИНТЯН 11 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

11Застереження від лжевчителів

1 О, коли б ви трохи потерпіли моє безумство. Та ви й так терпите мене.

2 Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом.

3 Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися

від простоти й чистоти, яка в Христі.

4 Бо як прийшов би хто і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняв іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу євангелію, яку ви не прийняли, то ви з радістю терпіли б.

5 Думаю, що я нічим не менший від вищих апостолів.

6 Хоч я і простий у слові, але не в знанні, адже в усьому ми завжди були відкритими перед вами.

7 Хіба я вчинив який гріх, коли принижував себе для того, аби ви були звеличені? Адже я даром благовістив вам Божу Євангелію!

8 Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити.

9 А коли я прийшов до вас, то терпів нестатки, але нікому не був тягарем, бо мої нестатки поповнили брати, які прибули з Македонії. Я в усьому стримував себе, щоб не бути вам тягарем, – і буду стримувати.

10 Істина Христа є в мені; і цю похвалу не відніме в мене ніхто в країнах Ахаї.

11 Чому? Тому, що я не люблю вас? Те

знає Бог.

12А що роблю, те й буду робити, аби тим, котрі шукають підстави здаватися такими, як ми, усунути підставу того, чим вони хваляться.

13 Адже вони – лжеапостоли, робітники лукаві, які видають себе за апостолів Христа.

14І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла.

15 Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками.

Самовіддана праця приносить задоволення

16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А коли ні, то прийміть мене хоча б як божевільного, щоб і я трохи похвалився.

17 Те, що кажу з цього приводу похвали, не кажу це від Господа, а наче в безумстві.

18 Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся.

19 Тому що будучи мудрими, ви радо зносите безумних.

20 Адже ви терпите, коли вас хто поневолює, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б’є вас в обличчя.

21 На сором кажу, що ми наче стали безсилими. Якщо хто наважується на щось, то – кажу це в безумстві – відважусь і я.

22 Вони юдеї? – І я. Вони ізраїльтяни? – І я. Вони нащадки Авраама? – І я.

23 Вони слуги Христові? – Кажу як нерозумний: я – більшою мірою! У труднощах – більше, в ранах – дуже багато, у в’язницях – надмірно, на межі смерті – часто.

24 Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного.

25 Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, – ніч і день я провів у безодні.

26 Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів;

27у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.

28 Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви.

29 Якщо

хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо

хто спокушається, то я хіба не палаю?

30 Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.

31 Бог і Отець Господа Ісуса, Який є благословенний навіки, знає, що не кажу неправди.

32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи], щоб мене схопити,

33 але мене через вікно спустили в кошику по стіні, – і я вирвався з його рук.