ЄРЕМІЇ 20 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

20Слово Господнє до Пашхура

1Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем Господнього

Храму, почув усі ці слова пророцтва Єремії,

2 то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби

), що були в горішній Веніяміновій Брамі Господнього

Храму.

3 Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь

, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям

).

4Тому що так говорить Господь

: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.

5 Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги

) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.

6Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю, – тебе відведуть до Вавилона, де ти і помреш та будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.

Молитва Єремії через постійні глузування від людей

7 Господи

, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі, – Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.

8Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином Господнє

слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.

9Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях, – я стараюсь його втримувати, але не можу.

10 Адже я чую злісні

наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід

на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!

11Але Господь

зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діють нерозумно, – їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.

12 Адже Господь

Саваот досліджує праведного, – Він знає думки і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.

13Тож співайте Господеві

, хваліть Господа

, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.

14 Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі, в який мене народила моя мати.

15Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.

16 Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які Господь

нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні, –

17 за те, що не вбив мене в материнському

лоні, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її лоно – вічною вагітністю.

18 Невже для того я вийшов з материнського

лона, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?‥