1Тоді взяв слово Еліфаз із Темана й промовив:
2Хіба відповідатиме мудрий, кидаючи слова на вітер, надимаючи своє нутро східним вітром, й
3змагаючись недоречними словами, або промовами, від яких немає
жодної користі?
4Адже ти відкидаєш Божий
страх, і маєш за ніщо молитву до Господа.
5Твої провини впливають на твої уста, і ти обрав язик лукавства.
6Не я, а твої уста оскаржують тебе, і твоя промова свідчить проти тебе.
7Хіба ти народився у світ
першою людиною? Чи може з’явився ти раніше за пагорби?
8 А може ти був присутнім на Божій нараді й там набрався мудрості?
9Адже, що ти знаєш такого, чого не знаємо ми? Або що осягнув розумом таке, що невідомо нам?
10І серед нас є сивоголові та люди похилого віку, – навіть старші за твого батька!
11Хіба мало тобі Божої потіхи, чи лагідних слів, звернених до тебе?
12Від чого так підноситься твоє серце, і чому так зухвало дивляться твої очі,
13що ти звертаєш проти Бога свою злість, а з твоїх уст випускаєш такі слова?
14 Бо що таке людина, щоб могла бути бездоганною? Хіба може бути праведним народжений від жінки?
15 Адже Він (Бог
) і слугам Своїм не довіряє, як і небеса не є чистими перед Його очима!
16 То тим більше порочна й зіпсована людина, котра п’є беззаконня, наче воду!
17Постарайся мене вислухати, і я розкажу тобі, – розповім те, що сам бачив;
18що розповідали мудреці й чого від них не затаїли їхні батьки.
19Їм самим була дана земля, і жоден чужинець ще серед них не поселявся.
20Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху; злочинцю відпущені обмежені роки життя,
21протягом яких верески жахів лунають у його вухах, – навіть серед повного спокою йому видається, що на нього нападає розбійник.
22Він вже не сподівається, що вибереться з темряви, вважаючи, що призначений під меч.
23 Він блукає у пошуках хліба, та не знаходить. Він знає, що над ним постійно висить загибель у день темряви.
24Його мучить тривога; горе та страждання
насідають, наче цар, що готовий до нападу,
25Тому що він підняв свою руку на Бога, і перед Вседержителем вихвалявся своєю силою;
26виступив проти Нього, гордовито випроставши шию й ховаючись за грубими своїми щитами.
27 І хоч його обличчя вилискує від жиру, а стегна потовстішали,
28він мешкатиме в зруйнованих містах, в будинках, де ніхто не живе й готових перетворитись на купи руїн.
29Він не розбагатіє, – його маєток не тривалий, і він не пустить коріння в землю.
30 Він не втече від темряви, засохнуть від вогню його галузки, а його цвіт буде обірвано вітром.
31Нехай він не тішить себе порожньою надією, бо вона обернеться ілюзорною марнотою.
32Він передчасно зів’яне, і його галуззя ніколи не покриється листям.
33Наче виноградна лоза, він передчасно скине свої незрілі грона, і, як оливкове дерево, обтрусить свій цвіт.
34Адже збіговисько нечестивих буде спустошене, й вогонь пожере поселення хабарника,
35 тому що він вагітний злом й породжує злочинство; його черево виношує обман.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.