ЧИСЛА 16 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

16Повстання Корея, Датана, Авірона та Она проти Мойсея

1 У той час Корей, син Їцгара, онук Кегата, та правнук Левія, й Датан та Авірон, сини Еліява, а також Он, син Пелета, онук Рувима,

2 повстали проти Мойсея. Доних приєдналось ще

двісті п’ятдесят чоловіків Ізраїльтян, – старійшин громади, радників на зборах, знатних мужів.

3 Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Годі вам! Адже вся громада – усі вони святі, і Господь

посеред них! То чому ви підноситесь над Господньою

громадою?

4 Коли

Мойсей це

почув, то впав долілиць,

5 після чого промовив до Корея та до всього його угруповання, говорячи: Уранці Господь

дасть знати, хто Його, хто святий і може наблизитись до Нього. Котрих Він Собі вибере, тим і дозволить наблизитись до Себе!

6Зробіть ось що ти, Корею, і ви всі з його угруповання візьміть собі кадильниці

7 і завтра покладіть у них жару, а зверху

покладіть у них ладану перед Господом

. Той чоловік, якого вибере Господь

, і є святий. Цього має

бути достатньо для вас, нащадки Левія!

8Далі Мойсей сказав до Корея: Вислухайте, прошу вас

, нащадки Левія.

9 Хіба мало для вас, що Бог Ізраїлю виокремив вас в Ізраїльській громаді, аби наблизити вас до Себе і щоб ви могли звершувати служіння в

Господньому

Наметі й стояли перед громадою, щоб їй служити?

10Він дозволив

тобі, а з тобою і всім твоїм братам, нащадкам Левія, наблизитись до Себе, а ви домагаєтесь ще й священства?

11Адже ти і все твоє угруповання об’єднались проти Господа

! Бо хто такий Аарон, що ви нарікаєте на нього?

12Тож Мойсей послав щоб покликали Датана та Авірона, синів Еліява. Але вони сказали: Ми не прийдемо!

13 Хіба

не досить того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб вигубити нас у пустелі? Ти ще й хочеш володарювати над нами?

14 Насправді ж, ти не привів нас у землю, що тече молоком та медом, і не

дав нам у посілість полів та виноградників? А може хочеш виколоти очі цим людям? Ми не підемо!

15 Мойсей дуже обурився і звернувся до Господа

: Не приймай їхньої жертви! У жодного з них я не взяв навіть осла, і не вчинив нікому з них зла!

16А Кореєві Мойсей сказав: Ти і все твоє угруповання завтра будьте перед Господом

– ти, вони і Аарон!

17Усі візьміть свої кадильниці і покладіть у них ладану. Кожний нехай принесе свою кадильницю перед Господом

– двісті п’ятдесят кадильниць. Ти і Аарон також принесіть

свої кадильниці.

18Тож кожний узяв свою кадильницю, усі поклали в них вогню та насипали на нього ладану, і стали біля входу в Намет Свідчення разом з Мойсеєм та Аароном.

19Корей зібрав проти них усе своє угруповання біля входу в

Намет Свідчення. І ось усій громаді з’явилася Господня

слава.

20 Господь

заговорив до Мойсея та Аарона, кажучи:

21 Відійдіть від цієї громади і Я їх знищу в одну мить.

22 Але вони впали долілиць, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Коли згрішить одна людина, то хіба Твій гнівмав би

впасти на всю громаду?

23І промовив Господь

до Мойсея такі

слова:

24 Звернися до громади і скажи: Відступіть з усіх сторін від наметів Корея, Датана та Авірона!

25Тож Мойсей встав і пішов до Датана та Авірона, а за ним пішли Ізраїльські старійшини.

26І він промовив до громади наступні

слова: Відійдіть від наметів цих негідних людей! Не доторкайтеся до будь-чого, що належить їм, аби вам не загинути за всі їхні гріхи!

27 Люди

відступили від наметів Корея, Датана та Авірона довкола. Датан же і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети разом зі своїми дружинами, своїми синами і їхніми дітьми.

28 А Мойсей сказав: З цього дізнаєтеся, що Господь

послав мене аби чинити всі ці справи, і з власної волі я не роблю нічого

.

29Якщо вони повмирають такою смертю, як усі люди, і коли їх спіткає доля всіх людей, то

не Господь посилав мене.

30 Але коли Господь

зробить щось досі

нечуване, і земля, розкривши свої уста, поглине їх та все, що їм належить, і вони живими зійдуть до шеолу, тоді знайте, що ці люди збезчестили Господа

.

31І сталося таке: щойно він сказав усі ці слова, під ними розступилася земля…

32 Земля відкрила свої уста і поглинула їх, їхні намети й усіх людей, які були з Кореєм, та все їхнє майно.

33 Таким чином вони та все, що в них було, зійшли живими до шеолу, і земля їх покрила. Вони зникли з-посеред громади.

34А весь Ізраїль, – усі

ті, що були довкола них, – втікали від їхнього крику, говорячи: Щоб часом і

нас не поглинула земля!

35 Тоді вийшов від Господа

вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які принесли в кадильницях

ладан.