1Коли ж почули про це всі царі, які жили на другому боці Йордану, – ті, котрі в горах і котрі на рівнинах, а також уздовж усього узбережжя Великого Моря, аж до Лівану, – хеттейці й аморейці, ханаанці та періззейці, гіввійці та євусейці, –
2то об’єдналися разом, аби одностайно виступити проти Ісуса та Ізраїлю.
3Але мешканці Ґівеона, почувши про те, що вчинив Ісус з Єрихоном і Аєм,
4 удались до хитрощів: вони вибрались у дорогу, заготовивши собі заздалегідь
їжу, поклали на своїх ослів старі рвані мішки, а також потріскані й полатані бурдюки з вином.
5На їхніх ногах були сходжені й полатані сандалі; їхній верхній одяг був старим і зношеним
, а весь, заготовлений ними хліб – черствий і запліснявілий.
6Вони прийшли до Ісуса в табір у Ґілґалі, й промовили до нього та до Ізраїльських мужів: Ми прийшли з далекого краю, аби ви уклали з нами Заповіт!
7 Але Ізраїльські мужі запитали гіввійців: А може ви мешкаєте неподалік від нас, то як же ми можемо укладати з вами Заповіт?
8Вони ж звернулись до Ісуса: Ми – твої слуги! А Ісус запитав їх: Хто ви, й звідки ви прибули?
9А вони йому відповіли: З дуже далекого краю прибули твої слуги в ім’я Господа
, Бога твого, бо ми почули вістку про Нього, і те, що Він учинив у Єгипті,
10 а також усе, що Він зробив з двома аморейськими царями, які з іншого боку Йордану, – з Сіхоном, царем Хешбону та Оґом, башанським царем, котрий мешкав
у Аштароті.
11Наші старійшини й мешканці нашого краю звернулися до нас з такими словами: Візьміть із собою про запас харчів на дорогу, підіть назустріч з ними й скажіть їм: Ми – ваші слуги, – тож тепер укладіть з нами Заповіт.
12Цей наш хліб був ще теплим, коли ми брали його з наших осель на дорогу
, коли ми вирушали, аби йти до вас, – тепер же він сухий і запліснявілий.
13 Так само й ці бурдюки з-під вина були новими, коли їх наповнювали, а тепер вони подерті; цей наш одяг і наше взуття зносилося від надто далекої дороги.
14 Тоді мужі Ізраїлю
попробували дещо з їхньої їжі, але з Господом не порадились.
15 Тож Ісус уклав з ними мирний Заповіт, пообіцявши зберегти їм життя
. У цьому заприсяглись і старійшини громади.
16Так сталося, що через три дні, після того як був укладений з ними Заповіт, виявилось, що вони зблизька, й мешкають неподалік від них.
17Тож, вирушивши, Ізраїльтяни на третій день прибули до їхніх міст. А їхніми містами були: Ґівеон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім.
18Проте Ізраїльтяни не знищили їх, позаяк старійшини громади заприсяглися їм Господом
, Богом Ізраїлю, через що вся громада пізніше нарікала на старійшин.
19 Але старійшини пояснили всій громаді: Ми заприсяглися їм Господом
, Богом Ізраїлю, тому й не сміємо до них доторкатись.
20 Зробимо з ними, як обіцяли: збережемо їм життя, щоб не впав на нас гнів Божий
через порушення присяги, якою ми їм присяглися.
21 Тому старійшини громади вирішили: Нехай вони живуть і працюють дроворубами й носять воду для потреб
усієї громади.
22 Після того Ісус покликав їх (гіввійців
) і сказав такі слова: Чому ви нас обманули, сказавши: Ми живемо від вас дуже далеко? Адже ви мешкаєте майже між нами!
23Через те будете ви прокляті, й повіки залишитесь слугами, – будете рубати дрова й носити воду для Дому (Храму
) мого Бога!
24Вони ж, відповідаючи Ісусові, сказали: Твої слуги довідались про те, що Господь
, Бог твій, заповів Мойсеєві, Своєму слузі, віддати вам усю цю землю і знищити перед вами всіх мешканців цього краю. Тож ми з цієї причини дуже налякались за своє життя, тому й учинили так.
25Тепер ми в твоїх руках, – що вважатимеш за краще й справедливе з нами зробити, те й роби.
26А вчинив він (Ісус
) з ними так: врятував їх від рук Ізраїльтян, і вони їх не знищили.
27 І призначив їх Ісус з того дня рубати дрова та носити воду для громади й для Господнього
жертовника на тому місці, яке Господь обере. І так воно залишається по сьогодні.Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
