1Продовжуючи далі свою промову, Йов сказав:
2О, якби мені стати таким, як я був за давніх місяців, – як за тих днів, коли мене оберігав Бог!
3Коли Його світильник сяяв над моєю головою, і коли я при Його світлі йшов крізь темряву, –
4 таким, як я був за днів своєї молодості, коли Божа милість сяяла над моїм наметом.
5Коли Всемогутній ще був
зі мною, а навколо мене юрмились мої діти.
6Коли мої ноги купались у молоці, а зі скелі витікали для мене потоки олії.
7Коли я виходив до міської брами, щоб зайняти на площі своє місце,
8то юнаки, побачивши мене, ховались, а сивоголові вставали й стояли.
9 Вельможі на півслові зупиняли розмову, кладучи руку на свої уста.
10Голос можновладців замовкав, як ніби їхній язик прилипав їм до піднебіння,
11адже кожен, хто мене чув, благословляв мене, і хто мене бачив, звеличував мене,
12 бо я рятував убогого, що волав про допомогу, а також сироту та безпомічного.
13Благословення гинучого сходило на мене, а серцю вдовиці доставляв я радість.
14 Я одягався в праведність, і вона була, наче моїм одягом, а справедливість була моєю короною.
15Сліпому я був очима, а кульгавому – ногами.
16 Я був батьком для знедолених, а тяжбу, якої я не знав, ретельно досліджував.
17 Я трощив челюсті злочинцеві, вириваючи з його зубів здобич.
18Я думав: Буду жити довго, – моїх днів буде так багато, як піску, і помру в родиннім гніздечку.
19 Моє коріння сягає до води, і роса ночує на моєму галуззі.
20 Адже моя слава постійно зростатиме, і мій лук у моїй руці завжди як новий.
21Мене уважно слухали та мовчки чекали моєї поради.
22Після моїх слів вже не було що додати, – моя мова зрошувала всіх освіжаючими краплями.
23 На мене чекали, як на дощ, і відкривали свої уста, як для весняної зливи.
24Моя усмішка всіх підбадьорювала у вірі, й люди чекали мого ласкавого погляду.
25Я обирав для них подальшу дорогу, й головував серед них; я жив, наче цар серед свого війська, стараючись потішити засмучених.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
