ЛУКИ 22 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

22Юдина зрада

1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.

3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,

4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.

5Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.

6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

Господня Вечеря

7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.

8І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

9Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того

дому, куди він увійде,

11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?

12І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.

13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.

15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;

16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.

17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.

18Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.

19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

22Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.

23І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

Більший нехай буде як менший

24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.

25А Ісус

сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.

26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга.

27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.

Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля

28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;

29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, –

30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

Ісус говорить про відречення Петра

31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть.

34 Ісус

же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи

, що не знаєш Мене!

В Ісусі справджуються пророцтва

35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.

36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.

37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане

про Мене, звершується!

38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.

Ісусова молитва в Гетсиманії

39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

40Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.

41 А Сам відійшов від них на віддаль

, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!

43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.

44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.

45Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

46І сказав їм: Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

Схоплення Ісуса

47 Він ще говорив, як з’явилася

юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, – Той і є].

48Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?

49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

50І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.

51Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.

52 А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, – Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.

53 Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.

Петро відрікається від Ісуса

54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.

55Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них.

56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!

57Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!

58Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти – один

з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я – ні!

59Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він – галилеєць.

60Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.

61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!

62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Знущання над ув’язненим Ісусом

63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;

64вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?

65І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

Перед збором старших, первосвящеників і книжників

66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,

67 кажучи: Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;

68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].

69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.

70Тоді всі запитали: Чи Ти – Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.

71Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!