ПСАЛМИ 78 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

78Псалом 78

1Повчальна пісня Асафа.

Прислухайся, мій народе, до повчання мого, – нахили свої вуха до слів із моїх уст.

2Я відкриваю свої уста для приповісток, говоритиму про давні загадкові події, –

3що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.

4Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу Господню

та Його силу, – про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.

5Він дав свідчення для Якова й встановив Закон в Ізраїлі, про який Він заповів нашим батькам, аби вони оголосили його своїм дітям,

6щоб наступні покоління, – діти, які від них

народяться, – знали те, що Він заповів нашим батькам, і так само сповістили своїм дітям,

7аби ті покладали свою надію на Бога, не забуваючи Божих діянь, і дотримувалися Його Заповідей.

8Щоб вони не стали такими, як їхні батьки, – родом непокірним і бунтівничим, – поколінням з нестійким серцем і невірним Богові духом,

9як сини Єфрема. Озброєні луками, вони в день битви втекли.

10Вони не дотримались Божого Заповіту, – відмовилися ходити в Його Законі,

11забули про Його добродійства і всі Його дивовижні чудеса, які Він їм виявив,

12Він звершував дивовижні діла перед їхніми батьками в єгипетському краю, на полі Цоан.

13Він розділив море і провів їх, змусивши води стояти стіною.

14Під хмарою Він вів їх удень і при сяйві вогню цілу ніч.

15Він розколював скелі в пустелі й поїв їх, наче з великих безодень, –

16виводив потоки зі скелі й пускав води рікою.

17Але вони й далі продовжували грішити проти Нього, чинили опір Всевишньому в пустелі, –

18свідомо випробовували Бога, вимагаючи бажаної

для себе їжі.

19Вони зневажали Бога, кажучи: Хіба Бог спроможний приготувати для нас їжу в пустелі?

20Це правда, – казали вони

, – що коли Він ударив об скелю, то хлинула вода й потекла потоками, але чи Він спроможний дати нам хліба, забезпечити Свій народ м’ясом?

21Почув це Господь й обурився, – вогонь гніву запалав серед Якова, пронісся над Ізраїлем,

22оскільки не повірили Богові, не довірились Його спасінню.

23І все ж Він звелів хмарам на висоті, – відкрив небесні отвори

24та дощем послав їм манну для їжі. Хліб небесний дав їм.

25Кожен з них їв ангельський хліб. Він їм послав їжі вдосталь.

26 Бог

підняв на небі східний вітер, силою Своєю порушив південний суховій

27і посипав на них м’ясо, мов порох, і пернатих птахів, як морський пісок.

28Накидав їх посеред їхнього табору, довкола їхніх наметів.

29Вони їли й наситилися; Він задовольнив їхнє бажання.

30Та своїх пристрастей вони не позбулися. Ще їжа була в них у роті,

31як упав на них Божий гнів і знищив найвидатніших серед них й вразив молодь Ізраїлю.

32Незважаючи на це, вони продовжували грішити, не довіряючи Його дивовижним діянням.

33Тому Він допустив, аби їхні дні проминали в марноті, а їхні роки – в тривозі.

34Коли Він знищував їх, вони Його шукали, – наверталися й ревно горнулися до Бога, –

35згадували, що Бог – їхня Скеля, що Всевишній Бог є їхнім Викупителем.

36Своїми устами вони підлещувалися до Нього, обманювали Його своїм язиком.

37Їхнє серце не було щирим, – вони не берегли вірності Його Заповіту.

38Він же у Своєму милосерді прощав їхні провини, не знищував їх, а часто стримував Свій гнів, не виявляючи Свого повного обурення.

39Адже Він пам’ятав, що вони – лише тіло й подих вітру, який пролітає і не повертається.

40Скільки разів вони повставали проти Нього в пустелі, засмучуючи Його в безлюдному краю!

41Постійно спокушували, завдаючи образ Богові, Святому Ізраїлевому.

42Не згадували про діла

Його рук, – про той день, коли Він визволив їх з рук гнобителя, –

43виявляючи в Єгипті Свої ознаки та Свої чудеса на полі Цоан.

44Він перетворив їхні (єгиптян

) ріки в кров, – зі своїх потоків вони не могли пити.

45Наслав на них рої мух, які їх кусали, а також жаб, аби спустошували їх.

46Він віддав їхній урожай гусені, – плоди їхньої праці – сарані.

47Їхні виноградники знищив градом, а їхні смоківниці – памороззю.

48Він віддав їхню худобу на пасовиськах

під град, а їхні стада – блискавицям.

49Зіслав на них полум’я Свого обурення, – нещадність в роздратуванні, – нашестя ангелів-губителів.

50Він дав волю Своєму гніву, – не зберіг їх від смерті, а натомість прирік їхнє життя пошестям.

51Він убив усіх перворідних у Єгипті, – первістків їхньої сили в наметах Хама.

52Свій же народ Він вивів, як овець, і, наче отару, провадив їх пустелею.

53Вони рухались у повній безпеці й не мали страху, бо їхніх ворогів поховало море.

54Привів їх до Своєї Святої Землі, – до тієї гори, яку здобула Його правиця.

55Прогнав перед ними народи і шляхом жеребкування наділив спадщиною, оселивши в наметах Ізраїльські племена.

56Вони й надалі спокушували Бога, протидіючи Всевишньому й не дотримуючись Його постанов.

57Як і їхні батьки, вони стали відступниками, – не зберігали вірності, зраджували, як ненатягнутий лук.

58Спонукали Його до гніву своїми жертовниками на узвишшях, викликали в Нього ревнощі своїми ідолами.

59Побачив це Бог, дуже обурився й цілковито відкинув Ізраїль;

60Він покинув Своє місцеперебування в Шіло, – Намет, у якому перебував серед людей.

61Він віддав у полон Свою силу (Ковчег

), і Свою славу – в руки ворога.

62Гніваючись на Свою спадщину, Він віддав Свій народ під меч.

63Вогонь пожирав їхніх юнаків, а їхнім дівчатам не співали весільних пісень.

64Їх священики загинули від меча, а їхні вдови навіть

не оплакали своїх покійників

…

65І ось Господь, як від сну пробудився, наче воїн-витязь, збуджений вином, –

66розгромив Своїх ворогів з тилу, завдавши їм вічної ганьби.

67Він зневажив наметом Йосифа, не обравши племені Єфрема,

68а обрав плем’я Юди – гору Сіон, яку вподобав.

69Там збудував Свою Святиню, як найвище місце, – як землю, що укріпив навіки.

70Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець.

71Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, – нащадків

Якова, Ізраїль – Свою спадщину.

72І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками.