1 Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував Господа
. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!
2 Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.
3Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, – в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.
4А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.
5Отже, жінка пішла від нього, й так зробила
, – вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд, а вона наливала олію.
6Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.
7Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…
Єлисей повертає до життя сина шунамійки
8Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли лише він там проходив, то заходив, аби там підживитись.
9Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.
10Давай побудуємо для нього невеличку горішню кімнату; поставимо йому там ліжко, стіл, крісло та свічник. Щоразу, коли він заходитиме до нас, то зможе там перепочити.
11Одного разу, коли він там проходив, то затримався у тій верхній світлиці, відпочиваючи.
12Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.
13 Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити
й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.
14Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.
15Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.
16 Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!
17Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які
провістив їй Єлисей.
18 Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.
19За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.
20 І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.
21Вона піднялась наверх будинку
, поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері, й вийшла.
22Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного слугу і одну ослицю, – я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.
23А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!
24Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!
25 Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!
26Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.
27Коли ж вона, вже на горі, наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а Господь
чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!
28 Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?
29 Тоді
він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш, то поклади мою палицю на обличчя дитини.
30 Але матір сказала: Як живий Господь
, і як живий ти, – я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.
31 Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!
32Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.
33 Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися Господу
.
34 Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла
зігрілося тіло дитини.
35Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.
36 Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.
37Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла…
Єлисей робить їжу нешкідливою
38 А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!
39Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів, а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.
40Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.
41Тоді Єлисей сказав: Принесіть борошна. Він висипав його в казан і промовив: Тепер наливайте людям, і нехай їдять
. Вони з’їли все, бо вже не було в казані нічого шкідливого.Єлисей нагодував сто людей
42Невдовзі прийшов якийсь чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка первоплоди врожаю: двадцять ячмінних хлібів, а також вийняв зі своєї торби зерно в колосках. Але Єлисей сказав: Роздайте все людям, і нехай вони їдять!
43 Проте його слуга сказав: Як же мені це розділити на сто чоловіків? Проте Єлисей промовив: Дай усе людям, аби вони наїлись, бо так говорить Господь
: Наїдяться, і ще залишиться!
44 Тож, коли слуга все це перед ними поставив, то вони всі наїлись, і ще залишилось, як і сказав Господь
.Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
