ЙОВА 31 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

31Йов: Я завжди зі страхом думав про відплату від Бога

1 Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.

2 Але яка моя доля від Бога згори, і яка

спадщина від Всемогутнього з небесних висот?

3Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців – нещастя?

4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?

5Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,

6 то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.

7Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,

8то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки

) нехай будуть вирвані з землі з корінням!

9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,

10 то нехай моя дружина меле (віддається

) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!

11 Бо це була би розпуста, підсудний злочин.

12Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.

13Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,

14то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?

15 Адже Той, Хто створив мене у материнському

лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.

16Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?

17Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,

18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!

19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,

20то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!

21Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,

22то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!

23Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.

24 Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;

25якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;

26якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,

27 і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку,

28 то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.

29Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?

30Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.

31Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!

32 Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.

33Якщо я, – що переважно чинять люди, – приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,

34бо мені було би страшно великої громади, – та й сором перед родиною лякав би мене, – тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому

.

35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!

36Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком, прикрасив би ним свою голову.

37Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.

38І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту

39через те, що я споживав його (поля

) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих

,

40 що землю обробляли

, – то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю – бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…