1 Обридло мені моє життя, тому я дам волю своїм наріканням і говоритиму, виливаючи гіркоту моєї душі.
2Я скажу Богові: Не засуджуй мене! Поясни, чому Ти змагаєшся зі мною?
3Невже Тобі подобається мене пригноблювати, нехтуючи творивом Своїх рук, а на раду нечестивих зливати світло?
4 Хіба в Тебе тілесні очі? Невже Ти дивишся, як людина?
5Хіба Твій вік такий, як вік у людини, а Твої літа, як у смертного,
6що Ти шукаєш моєї провини і намагаєшся викрити мій гріх?
7Адже Ти знаєш, що я не винуватий, проте немає нікого, хто міг би врятувати з Твоїх рук.
8 Твої руки сформували мене і досконало мене утворили, а тепер Ти відвернувся від мене, щоб знищити?
9 Пригадай же, як Ти мене сформував з глини, а тепер хочеш мене обернути в порох?!
10Хіба Ти не вилив мене, як молоко, і не згустив мене, наче на сир?
11Ти мене одягнув шкірою і тілом, скріпив Ти мене кістками і жилами.
12Життям і милосердям Ти мене наділив, турботливо оберігаєш мій дух.
13Але дещо Ти все ж заховав у Своєму серці, – розумію, що така Твоя воля.
14Ти стежиш за мною, і якщо я згрішу, Ти невинним мене не зробиш.
15І якби я справді, згрішив, то горе мені! Та навіть якби я був правий, то не смів би підняти свою голову, оскільки я ситий ганьбою і сповнений власного горя.
16 Воно (горе
) щоразу зростає, а Ти, наче лев, на мене полюєш, аби виявити на мені Свою дивовижну велич і силу.
17Ти виставляєш проти мене все нових свідків, Ти збільшуєш щодо мене Свій гнів, – наче військові загони спроваджуєш проти мене все нові атаки.
18 Тож для чого Ти мене вивів з материнського лона, – адже краще би я помер, і мене ніхто так не побачив,
19як мене ніколи не було, позаяк з материнського
лона я зразу був би покладений у могилу…
20 Знаю, що для мене залишилось небагато днів, тож залиши мене, щоб я хоч трохи повеселився,
21 перш ніж відійду туди
, звідки вже не повернуся, – в землю мороку й смертної тіні;
22 в край непроглядної ночі, чорного мороку та холоду, де замість світла – темрява.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
