1 Мій дух виснажений, а мої дні згасають, – мені залишається хіба що могила…
2Моєю долею стали глузування – не можу стулити очей від їхніх знущань.
3Будь же Ти, Господи
, моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?
4 Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.
5Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.
6 Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.
7 Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.
8Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого.
9Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.
10 Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.
11Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.
12Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.
13На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане
домом, коли в темряві я постелю собі постіль.
14Могилу я назву своїм батьком, а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?
16 Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
