ЄРЕМІЇ 8 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

8

1 У той час, – говорить Господь

, – повикидають з гробів кості Юдейських царів і кості її (Юдеї) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима.

2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за якими услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей

) не збиратимуть і не ховатимуть, – вони стануть гноєм на поверхні землі.

3 Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, – говорить Господь

Саваот.

Покарання за те, що Ізраїльський народ залишив Божий Закон

4 А ще скажи їм, на чому наголошує Господь

: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад?

5 Чому ж цей єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають!

6Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, – немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! – Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій.

7 Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; так само і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає Господніх

законів.

8Як же ви можете говорити: Ми мудрі й знаємо Господній

Закон!? Адже фальшиве перо ваших

писарів перетворило його (Закон

) на обман!

9 Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували Господнім

словом, то в чому ж їхня мудрість?

10 Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля – загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу, – від пророка й до священика, – всі живуть неправдою.

11 Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! – Тоді як миру немає.

12 Хіба

вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих, – коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, – говорить Господь

.

13Дощенту обберу їх, – говорить Господь

, – не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, – зів’яне навіть

листя, – усе, що Я їм дав, відійде.

14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, й підемо в укріплені міста, і там загинемо, адже Господь

, наш Бог, призначив нас на загибель. Він дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти Господа

!

15 Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття!

16Від Данового краю чути хропіння його (ворожих

) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, – міста і їхніх мешканців.

17 Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, – говорить Господь

.

18Я позбавлений радості, – бідкається Єремія, –

моє серце вмліває…

19Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає Господа

на Сіоні? Невже в нього (в Сіону

) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? – питає Господь

.

20Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні…

21Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, –

ходжу сумним, мене огортає страх.

22 Невже немає бальзаму в Гілеаді, невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати?

23 О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!‥