МАТВІЯ 15 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

15Божі заповіді та перекази старших

1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають:

2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?

3А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?

4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.

5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій

дар для Бога,

6то може

й не шанувати свого батька [чи матері]? Так

і ви – задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.

7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;

9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.

Що опоганює людину

10Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:

11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.

12Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці

слова, спокусилися?

13А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.

14 Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.

15У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.

16[Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?

17Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?

18 А те, що виходить з уст, виходить із серця – воно опоганює людину.

19 Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.

20Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.

Віра жінки‑ханаанки

21 І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.

22 Жінка‑ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!

23 Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.

24 У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.

25Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!

26 А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.

27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.

29 Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.

30 І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.

31 Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, – прославляли Бога Ізраїлевого.

Нагодування чотирьох тисяч

32 А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.

33Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти

стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?

34А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.

35Звелівши людям сісти на землі,

36Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні – людям.

37 Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.

38А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.