1У краю лютував голод.
2 Тому, коли закінчили споживати пшеницю, привезену з Єгипту, їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи харчів.
3 Та Юда відповів йому: Той
чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
4Отже, якщо відпустиш з нами нашого брата, то ми підемо й купимо для тебе харчів.
5А якщо не відпустиш, ми не підемо. Бо той
чоловік сказав нам: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
6Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені таке
зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат?
7Вони ж сказали: Той
чоловік пильно розпитував нас про нашу родину, говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас ще брат? Ми відповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми могли знати, що він накаже привести нашого брата?
8Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Відпусти хлопця зі мною; ми встанемо й підемо, щоб нам жити і не померти – нам, тобі й нашим дітям.
9 Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моїх рук; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, довіку я буду винуватий перед тобою.
10Адже, якби ми не зволікали, то вже двічі побували би там
і повернулися.
11 Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкраще з плодів цієї
землі та занесіть чоловікові гостинця: трохи бальзаму, трохи меду, ладану, пахощів, горіхів і мигдалю.
12 А грошей візьміть удвічі більше. Гроші, що повернули у ваші мішки зверху, заберіть назад з собою, – може це помилка.
13Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того
чоловіка.
14А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, щоб відпустив на волю
і того вашого брата, і Веніяміна. А мені, якщо вже судилося бути бездітним, то так і залишуся бездітним!
15Взяли чоловіки у руки ті подарунки, подвійну суму грошей, а також Веніяміна, – встали й пішли до Єгипту та з’явилися перед Йосифом.
16Побачивши разом з братами Веніяміна, Йосиф сказав старшому над його домом: Проведи цих
людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, тому що ці люди їстимуть зі мною опівдні.
17 Той
чоловік зробив усе так, як сказав Йосиф, і запровадив людей до Йосифового дому.
18Чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосифа, і почали говорити: Напевно
, нас привели через гроші, повернені тоді в наші мішки, аби звинуватити нас, і схопити нас та наших ослів, і зробити нас рабами.
19Тож вони підійшли до старшого над Йосифовим домом і звернулися до нього біля дверей будинку
20з такими словами: Будь ласка, добродію, ми вже
раніше приходили купити хліба.
21Так сталося, що коли ми зупинилися для відпочинку та порозв’язували наші мішки, то побачили
гроші кожного в його мішку зверху – наше срібло за його вагою. Ми привезли його назад із собою.
22Ми також взяли з собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Ми не знаємо, хто наші гроші поклав у наші мішки.
23А він їм
відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб у ваші мішки; а ваші гроші я отримав. Після цього він привів до них Симеона.
24 Тож ввів той
чоловік усіх братів у дім Йосифа. Він приніс їм води, щоб помили свої ноги; дав також корму їхнім ослам.
25Поки мав прийти опівдні Йосиф, вони приготували йому дарунки, оскільки дізнались, що будуть тут обідати.
26 Щойно
Йосиф увійшов до будинку, вони піднесли йому дарунки, що мали з собою, і долілиць поклонилися йому.
27 Він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви мені говорили? Чи він ще живий?
28 Вони відповіли: Твій слуга, наш батько, здоровий; він ще живий. Схилившись, вони знову
долілиць поклонилися.
29Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата, Веніяміна, і сказав: Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину.
30 Тут Йосиф з поспіхом вийшов
, бо розхвилювалось його серце від зустрічі з братом, і він був готовий заплакати. Тож, вийшовши до іншої кімнати, він почав ридати…
31Потім, вмивши обличчя, ввійшов і, ледве
стримуючись, сказав: Подавайте їжу.
32 І поклали окремо йому, братам
окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, тому що для єгиптян це огидно.
33Тож посідали вони перед ним за віком: від найстаршого, первістка, до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, кожний перед своїм братом.
34 Йосиф
же посилав страви зі свого столу до них. При цьому дар для Веніяміна був уп’ятеро більший від дарів усіх інших. І вони пили, і повпивалися з ним.Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
