1 Якогось дня Йонатан, син Саула, не поставивши до відома свого батька, сказав слузі, своєму зброєносцю: Ходімо, переправимось по той бік ущелини до загону филистимців.
2Саул у той час, разом зі своїм військовим загоном кількістю близько шестисот чоловік, знаходився на околиці Гіви, й сидів під гранатовим деревом, що в Міґроні.
3 Разом з ним
знаходився і Ахія, – Господній священик у Шіло, який тоді носив ефод. Він був сином Ахітува, брата Іхавода, Пінхасового сина, та внуком Ілія. Ніхто з військових людей також не знав, що Йонатан пішов.
4Усередині ущелини, по якій Йонатан намагався пробратися до загону филистимців, з обох боків були стрімчасті скелі-бескиди, – з одного боку стрімчак називався Боцец, а з другого – Сенне.
5Одна стрімчаста скеля з північної сторони була навпроти Міхмаса, а друга – з південної сторони, навпроти Гіви.
6 Тоді сказав Йонатан до свого слуги-зброєносця: Давай підберемось до передового загону тих необрізаних. Може Господь
щось зробить для нас! Адже Господу не важко визволяти через багатьох чи лише через кількох осіб!
7 А зброєносець відповів йому: Роби все, що вважаєш за потрібне. Вирушай, а я за твоїм бажанням піду з тобою!
8Тоді Йонатан сказав: Гаразд, ми підемо до тих мужів і покажемось їм!
9Якщо вони заволають до нас так: Стійте, поки ми не підійдемо до вас! – то будемо стояти на місці, й не підемо до них.
10Але коли скажуть: Йдіть до нас! – то підемо. Це буде для нас ознакою, що Господь
віддає їх у наші руки.
11Коли ж вони обидва показалися передовому загону филистимців, то филистимці почали говорити: Дивіться, євреї вилазять зі своїх нір, в яких вони ховалися!
12Тоді мужі цього передового загону заволали до Йонатана і до його зброєносця, гукаючи: Підіймайтесь до нас, і ми вам щось скажемо! Тож Йонатан наказав своєму зброєносцю: Тепер йди за мною, адже Господь
віддав їх у руки Ізраїлю!
13 Отже, Йонатан почав видиратись на гору, чіпляючись за скелю своїми руками та своїми ногами
, а за ним його зброєносець. Вони миттєво напали на ворогів, які падали перед Йонатаном, а зброєносець слідом за ним їх добивав.
14У тому першому бою, який провадив Йонатан і його зброєносець, загинуло близько двадцяти ворогів, які полягли
на полі розміром близько півділянки поля, яку можна зорати за день парою волів.
15 Це викликало жах серед людей
у таборі филистимців, а також у полі й серед загону грабіжників. До того ж затряслась земля, що спричинило ще більшу розгубленість і збентеження від Бога.
16Вартові Саула в Гіві Веніяміновій зауважили, що в таборі ворогів
розпочалась метушня й люди розбігаються в усі боки.
17Тоді Саул сказав військовим, що були з ним: Зробіть перегляд війська і дізнайтесь, хто з наших відлучився! Перевіркою було виявлено, що немає Йонатана і його зброєносця.
18Саул сказав Ахії: Принеси Божий Ковчег! Адже тоді Божий Ковчег вже був з Ізраїльтянами.
19 Але сталося так, що поки Саул розмовляв зі священиком, сум’яття в таборі филистимців значно посилилось. Тоді Саул сказав священику: Нічого не роби!
20А Саул і все військо, що з ним, видали бойовий клич й вирушили, а досягнувши поля бою, побачили
, що меч кожного воїна був направлений проти свого побратима, – настільки велике було серед них замішання!
21Навіть ті євреї, які до того були на боці филистимців, і перебували серед їхнього табору, залишили їх, аби об’єднатись з Ізраїльтянами, які воювали разом із Саулом та Йонатаном.
22Коли ж ті Ізраїльські чоловіки, котрі переховувались на Єфремовому нагір’ї, почули, що филистимці втікають, то вони також вступили в бій, переслідуючи їх.
23Того дня Господь
подарував Ізраїлю перемогу, а битва простяглася аж поза Бет-Авен.Закляття Саула
24У той день Ізраїльські воїни були вкрай виснажені й знесилені. Адже Саул наклав на військовий народ закляття, присягнувшись: Проклятий буде той чоловік, хто споживатиме їжу до вечора, поки я не помщуся своїм ворогам! Тому ніхто з людей не доторкався до їжі.
25Але, проходячи крізь лісові хащі, воїни на поляні натрапили на мед,
26а увійшовши в ліс, люди знову побачили, як сочився мед, проте ніхто не посмів взяти і піднести руку до своїх уст, оскільки всі боялись закляття.
27Йонатан не чув про батькове закляття народу, тому простягнув палицю, яка була в його руці, й умочив її кінець у медовий стільник і підніс до рота. В ту мить його очі заблистіли.
28Тоді хтось з людей, відізвавшись сказав: Твій батько наклав на людей закляття, сказавши: Проклятий буде той, хто споживатиме сьогодні їжу! Тому й народ знесилився.
29А Йонатан відповів: Мій батько надаремно завдав страждань цій країні! Подивіться, як посвітлішали мої очі, коли я скуштував трохи цього меду!
30І якби військовий народ сьогодні добре попоїв зі здобичі, взятої в своїх ворогів, тонаскільки
більшою була би поразка филистимців!
31І все ж того дня вони били филистимців від Міхмаса й до Аялона, так що народ зовсім виснажився.
32 Ввечері
воїни накинулись на здобич, – люди хапали овець, корів і телят, різали їх просто на землі, та їли з кров’ю.
33 Коли повідомили про це Саула, мовляв: Народ грішить проти Господа
, оскільки їсть з кров’ю, – то Саул вигукнув: Ви порушники закону! Прикотіть до мене негайно великий камінь!
34 Після цього
Саул сказав: Розійдіться поміж людьми і скажіть їм, аби кожен приводив до мене свого вола, як і кожен свою вівцю, – нехай ріжуть тут і їдять. Не грішіть проти Господа, споживаючи м’ясо з кров’ю! Тож усі люди ще тієї ночі приводили своїх волів й своїми руками там їх різали.
35Саул спорудив жертовник для Господа
. Це був перший жертовник, який Саул збудував для Господа.
36Після цього Саул сказав: Давайте ще цієї ночі наздоженемо филистимців й пограбуємо їх, та так, щоб до ранку жодного з них не залишилось! А люди відповіли: Роби, що вважаєш за потрібне! Але священик сказав: Спочатку запитаємо у Бога!
37Тож Саул запитав Бога: Якщо я переслідуватиму филистимців, чи віддаси їх у руки Ізраїлю? Але Господь
того дня йому не відповів.
38Тому Саул наказав: Покличте до мене всіх провідників народу, й дізнайтесь, у чому суть сьогоднішнього гріха.
39Адже як живий Господь
, Котрий спасає Ізраїль, що навіть якщо згрішив мій син Йонатан, то й він неодмінно помре! Але не виявилось нікого з усього народу, хто би відповів.
40Тоді він звернувся до всього Ізраїлю: Ви стійте з одного боку, а я з моїм сином Йонатаном станемо з іншого боку. А народ відповів Саулові: Чини те, що вважаєш за потрібне!
41 І Саул сказав: Господи
, Боже Ізраїлю: Покажи через Урім і Туммім! І жереб вказав на Йонатана та Саула, а народ виявився невинуватим.
42Після цього Саул сказав: Кидайте жереб
між мною та між моїм сином Йонатаном. І жереб вказав на Йонатана.
43 Тож Саул спитав Йонатана: Скажи мені, що ти зробив! І Йонатан йому признався, сказавши: Я дійсно скуштував трошки меду, що був на кінці моєї палиці, яку мав у руці. Тому готовий померти!
44 А Саул сказав: Нехай Бог учинить зі мною те чи інше, і ще додасть, але, безперечно, ти, Йонатане, маєш померти!
45 Проте військовий люд сказав Саулові: Хіба можна стратити того, хто учинив для Ізраїлю таке велике визволення? У жодному разі це не станеться! Як живий Господь
, навіть волосинка з його голови не впаде на землю… адже сьогодні він діяв за Божою волею! Так народ врятував Йонатана від смерті.
46Саул же припинив переслідування филистимців, так що филистимці повернулись у свої місцевості.
Війни Саула
47 Зміцнивши царську владу над Ізраїлем, Саул провадив війни з усіма своїми довколишніми ворогами: з моавійцями та з нащадками Аммона; з Едомом, з царями Цови і з филистимцями, – всюди, куди би Саул направлявся, він виходив переможцем.
48Створивши потужне військо, він знищив амалекітянців, і визволив Ізраїль від тих, котрі постійно
його грабували.Саулова родина
49 Були в Саула сини: Йонатан, Їшві та Малхішуя, а двох його дочок звали: старшу – Мерав, а молодшу – Мелхола.
50 Дружину Саула звали Ахіноам, дочка Ахімааса. Начальником його війська був Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51Батько Саула Кіш, і Нер, батько Авнера, були синами Авіїла.
52Протягом усього життя Саула не припинялась запекла війна із филистимцями. Тому, де б Саул не зауважив якогось хороброго і сильного мужа, він запрошував його до себе на службу.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
