ЕКЛЕЗІАСТА 3 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

3Все має свій час

1 Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору.

2 Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене;

3є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати;

4є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати;

5 є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів;

6є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати;

7 є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;

8 є час любити і час ненавидіти; час для

війни і час для

миру.

9Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться?

10 Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались.

11 Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця.

12 І я зрозумів, що для людей немає нічого

кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро.

13 Це також є Божим даром, – що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці.

14Я зрозумів: усе, що робить Бог, – воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його.

15 Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле.

Беззаконня замість справедливості

16 Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя – безправ’я, а на місці справедливості – беззаконня.

17 І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час.

18 Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони – ніщо інше як тварини.

19 Адже доля людей така сама доля, як і тварин, – у них одна

доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все – марнота!

20 Всі йдуть у одне місце, – все з землі постало, й все знову повертається в землю.

21 Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?!

22Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї?