БУТТЯ 3 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

3Гріхопадіння людини

1 Змій був найхитрішим з усіх польових звірів, яких створив Господь

Бог. Він промовив до жінки: Чи справді Бог звелів: Не їжте з жодного дерева саду?

2Жінка відповіла змієві: Плоди з дерев саду ми можемо їсти,

3і лише плоди дерева, що посеред саду, – Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтеся до нього, а то помрете.

4 І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете!

5 Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте з нього, відкриються ваші очі, і станете ви, як Бог, одержавши пізнання добра і зла.

6Побачила жінка, що дерево придатне для їжі й на вигляд воно приємне, оскільки

було бажання одержати знання. Тож вона взяла плід, з’їла його і дала також своєму чоловікові, що був

із нею, і він з’їв.

7 І відкрилися їм обом очі, й зрозуміли вони, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й поробили собі пояси.

8Почувши голос Господа

Бога, Який ходив у саду в час

денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від Господа

Бога серед дерев раю.

9Тоді покликав Господь

Бог Адама, і запитав його: Де ти?

10Той відповів Йому: Я почув Твій голос у саду, – і злякався, бо я нагий, тому й сховався.

11 Промовив до нього Бог

: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти?

12Адам відповів: Жінка, яку Ти дав, щоби була

зі мною, це

вона мені дала з дерева, і я їв.

13 Тоді запитав Бог жінку: Що ж ти наробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, і я їла.

14 Тож сказав Господь

Бог змієві: За те, що ти таке вчинив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і з-поміж усіх диких звірів. На череві своєму ти повзатимеш, і землю їстимеш по всі дні свого життя.

15 Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

16 А жінці сказав: Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме.

17 Адамові Бог сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, – проклята через тебе земля! В тяжкій праці харчуватимешся з неї в усі дні свого життя.

18Тернину й будяки родитиме тобі, і будеш їсти польову траву.

19 У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся.

20Адам дав своїй жінці ім’я Єва, бо вона стала матір’ю всіх людей.

21 А Господь

Бог зробив Адамові та його жінці одяг зі шкур – і зодягнув їх.

22 Тоді сказав Господь

Бог: Оце став чоловік немов один з Нас, знаючи добро й зло. Тож тепер, аби лишень він не простягнув своєї руки і не взяв ще й з дерева життя, не спожив, і не став жити вічно.

23 Тому вислав його Господь

Бог з Едемського саду, щоб обробляти землю, з якої він був узятий.

24 Тож вигнав Бог

людину і поставив на сході Едемського саду херувимів та полум’яного меча, що обертався у всі сторони, аби стерегти дорогу до дерева життя.