БУТТЯ 31 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

31Втеча Якова від Лавана

1Якось Яків почув розмову Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, він настільки розбагатів.

2 І зауважив Яків, що Лаванове обличчя стосовно нього стало не таким, як було учора чи три дні тому.

3 Тоді

Господь

сказав Якову: Повертайся в край своїх батьків і до свого роду, – Я буду з тобою.

4Тож послав Яків і покликав Лію та Рахиль на рівнину, де були

його отари,

5і сказав їм: Я бачу з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як був

учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.

6Ви знаєте, що я з усіх своїх сил працював на вашого батька.

7А батько ваш ошукував мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.

8Коли він скаже: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжуються всі вівці крапчастими; якщо скаже: Смугасті будуть твоєю платнею, – то всі вівці народжуються смугастими.

9Таким чином Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав мені.

10Одного разу, коли в отарі парувалися, то я підняв свої очі й побачив уві сні, як козли рябі, смугасті та крапчасті стрибали на кіз.

11 І звернувся до мене тоді

Божий ангел уві сні: Якове! Я відповів: Ось я!

12 А він сказав: Підведи свій погляд та подивися: усі козли, що скачуть на кіз, рябі, смугасті та крапчасті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван.

13 Я – Бог Бетеля, де ти поставив

і помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отже, тепер вставай і виходь з цього краю і повертайся в землю свого народження.

14 У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Хіба ми ще маємо

частку або якусь

спадщину в нашому батьківському домі?

15Чи не за чужинок він почав нас вважати? Адже він продав нас і з’їв, мов страву, наші гроші.

16Тож усе багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тому роби тепер так, як сказав тобі Бог.

17 Піднявшись, Яків посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів,

18зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, – усе, що належало йому, – щоб вирушити в ханаанську землю до свого батька Ісаака.

19Якось, коли

Лаван відійшов стригти своїх овець, Рахиль вкрала домашніх

божків свого батька.

20Яків же потайки від Лавана-арамійця, не повідомивши йому, що відходить назавжди

,

21 утік з усім, що було в нього; він зібрався, перейшов ріку і попрямував до гори Гілеад.

22Лише на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік.

23 Узявши з собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав його на горі Гілеад.

24 Але вночі Бог прийшов до Лавана-арамійця уві сні і сказав йому: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.

25Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків поставив свій намет на горі. Лаван також зі своїми братами розташувався на горі Гілеад.

26Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем?

27Чому ти втік таємно, обманувши мене? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами.

28Ти навіть

не дав мені можливості поцілувати моїх онуків і дочок. Як же нерозумно ти учинив!

29 У моїх руках сила, і я міг би

накоїти вам лиха, та Бог вашого батька вчора вночі

сказав мені: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.

30 Тож тепер іди, оскільки палко захотів повернутися

до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

31У відповідь Яків сказав Лаванові: Бо я боявся, щоби ти не відібрав у мене своїх дочок.

32 Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене, і забирай собі. У кого ж знайдеш своїх божків, той не житиме. Та не знав Яків, що

то Рахиль їх викрала.

33Лаван увійшов до намету Якова, а також до намету Лії, і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, пішов до намету Рахилі.

34Рахиль же взяла тих

божків, поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. Тож, обшукавши весь намет, Лаван не знайшов нічого.

35Вона сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій володар за те, що не можу встати перед тобою, оскільки в мене якраз

звичайне жіноче. Тож він, обшукавши все, так і не знайшов своїх

божків.

36 Лють охопила Якова, і він почав сваритися з Лаваном. Відповідаючи на звинувачення Лавана, він сказав: У чому моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався?

37Ти обшукав усі мої речі. Що при цьому

ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед нашими родичами, – і нехай вони розсудять нас обох!

38Я вже двадцять років з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів; овець із твоєї отари я не їв;

39 розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався навіть

того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі.

40 Скільки разів

так бувало, що вдень мене палила спека, а вночі докучав холод, так що я не міг заснути.

41Так двадцять років я провів у твоєму домі! Я чотирнадцять років працював на тебе за двох твоїх дочок і шість років – за твоїх овець; ти ж десять разів змінював мою платню.

42 Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, то

нині ти відіслав би мене ні з чим. Але Бог бачив моє приниження і важку працю моїх рук, – тому й докорив тобі

вчора.

Заповіт Лавана із Яковом

43Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки – мої дочки, діти – мої діти, отари – мої отари, та й все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я можу заподіяти їм чи їхнім дітям, яких вони народили?

44Тому давай тепер укладемо Заповіт – я і ти; і нехай він залишиться свідком між мною і тобою.

45 Взявши камінь, Яків поставив його як пам’ятник.

46А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали горбок; і там на цьому

межовому копці вони пообідали.

47Лаван назвав його Єґар-Сагадута, тобто Копець Свідчення

. Яків же назвав його Ґалеед.

48 Тож Лаван сказав: Цей копець нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано йому назву: Ґалеед,

49 а також Міцпа, мовляв: Хай Бог буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один з одним.

50Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших

дружин, крім моїх дочок, пам’ятай; хоч немає між нами нікого, але Бог – свідок між мною і тобою.

51Продовжуючи, Лаван говорив до Якова: Цей межовий знак і стовп стоять між мною і тобою.

52Свідок – цей копець, і свідок – цей

стовп, що я не перейду за межі цього пагорбу до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цього пагорбу і цього стовпа, щоб заподіяти якесь

зло.

53 Бог Авраама і Бог Нахора, Бог батьків їхніх, буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.

54 Після цього

Яків на горі приніс жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і там же

на горі заночували.