КНИГА ІСУСА НАВИНА 14 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

14Поділ землі на заході від Йордану

1А ось володіння Ізраїльтян, які вони успадкували в ханаанському краю, і якими їх наділили священик Елеазар та Ісус Навин, разом із начальниками Ізраїлевих племен, за батьківськими (патріархів) іменами.

2 Вони розподілили наділи дев’яти племенам і другій

половині племені Манассії

жеребкуванням, як і

заповів Господь

через Мойсея,

3оскільки Мойсей двом племенам і половині племені вже дав спадщину з іншого боку Йордану. Левіти спадщини між ними також

не отримали,

4тоді як сини Йосифа, Манассія і Єфрем, утворили два племені. Хоча левітам і не дали окремого земельного наділу, їм визначили певні міста для проживання та прилеглі до міст ділянки як пасовиська

для їхньої худоби та для їхнього господарства.

5 Як Господь

заповів Мойсеєві, так Ізраїльтяни і

вчинили, коли ділили землю.

Халев наслідує Хеврон

6 В Ґілґалі нащадки Юди підійшли до Ісуса, й Халев, син Єфунея, кенезеєць, промовив до нього: Ти пам’ятаєш слова, які Господь

сказав Мойсеєві, чоловікові Божому, щодо мене і тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Мені було сорок років, коли Мойсей, Господній

слуга, послав мене з Кадеш-Барнеа розвідати землю, і я приніс йому правдиву вістку за переконанням свого серця.

8 Мої брати, що ходили зі мною, посіяли страх

і зневіру в серця людей, тимчасом як я цілковито був слухняним Господу

, моєму Богові.

9 Того дня Мойсей, присягнувшись, сказав: Земля, по якій ступали твої ноги, належатиме, як спадщина, тобі й твоїм нащадкам навіки, тому що ти виявив повний послух Господу

, моєму Богові.

10Отже, Господь

зберіг мені життя, як і

обіцяв. Вже минуло сорок п’ять років, відколи Господь

промовив ці слова до Мойсея. Протягом цих років

Ізраїль мандрував пустелею, і от тепер мені вісімдесят п’ять років.

11 Але й сьогодні я почуваю себе сповненим сили, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; і яка була

моя сила тоді, така моя сила і

тепер, – чи то до битви, чи до походу.

12 Тож дай мені ті гори, про які говорив Господь

того дня. Адже ти тоді сам чув, що там мешкають

енакійці, а їхні міста великі й укріплені. Але сподіваюсь, що Господь

буде зі мною, і

я вижену їх, як і

сказав Господь

!

13Поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфунея, у наділ Хеврон.

14 З того часу Хеврон став належати кенезейцю Халеву, синові Єфунея, як спадщина аж до цього дня, тому що він цілковито був слухняним Господу

, Богу Ізраїлю.

15 Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба (місто Арби

), за ім’ям найвидатнішого мужа з енакійців. І край заспокоївся від війни.