БУТТЯ 2 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

2

1 Так звершені були небо й земля, і всі їхні вистроєні сили.

2 Закінчив Бог до сьомого дня Своє діло творіння

, яке Він чинив, і спочив Він сьомого дня від усієї Своєї праці, яку звершив.

3 І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо того дня

відпочив Він від усієї Своєї праці, яку Бог під час творіння здійснював.

4Це – опис походження неба й землі, коли вони були створені, – того дня, в який створив Господь

Бог землю та небо.

5 Адже до того

на землі не було жодної польової рослини, і ніяка польова трава ще не зійшла, бо не дав Господь

Бог дощу на землю, і не було людини, щоб її обробляти.

6Та з землі підіймалась волога і напувала всю поверхню землі.

7 Взявши

порох з землі, створив Господь

Бог людину. І вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою.

Життя в Едемському саду

8 І насадив Господь

Бог сад на сході Едему, й оселив там людину, яку створив.

9 Господь

Бог виростив із землі всякі дерева – гарні на вигляд і придатні для їжі, а також

дерево життя посеред саду, та дерево Пізнання добра і зла.

10Із Едему виходила ріка, щоби зрошувати сад; далі вона ділилася на чотири річки.

11Назва першої – Пішон. Вона протікає через усю землю Хавіла – там, де є золото.

12 Золото тієї землі добре; там є також бделій і камінь онікс.

13 Назва другої ріки – Гіхон. Вона протікає через усю землю Куш.

14 Третя ріка – Тигр, що тече на сході Ашшуру. Четверта ж ріка – Євфрат.

15 Взяв Господь

Бог людину, і оселив її в Едемському саду, щоб його обробляти та за ним доглядати.

16І заповів Господь

Бог людині: З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу.

17Але з дерева Пізнання добра й зла – не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!

18 Далі сказав Господь

Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створю для нього помічника, відповідного йому.

19 Після того як створив Господь

Бог із землі всіх польових звірів і всіх небесних птахів, то привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як їх назвав Адам, – кожну живу душу, – так вона і звалася.

20І дав Адам назви всім тваринам та небесним птахам, всім польовим звірам, але Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього.

21 Тож навів Господь

Бог глибокий сон на Адама, і коли той заснув, Бог

взяв одне з його ребер, а те місце заповнив тілом.

22З ребра, яке взяв у Адама, Господь

Бог створив жінку і привів її до чоловіка.

23І сказав Адам: Це дійсно кістка від моїх кісток, і тіло від мого тіла, тому вона називатиметься жінкою, бо походить від чоловіка.

24 Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом.

25Були ж вони

обоє нагі, – Адам і його жінка, – і не соромилися.