1 Народ почав дуже нарікати перед Господом
. Господь почув і запалав його гнів. Розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув край табору.
2 Тож народ почав волати до Мойсея. Мойсей помолився до Господа
і вогонь погас.
3Він назвав те місце Табера, оскільки серед них розгорівся Господній
вогонь.
4 Натовп різноманітних людей
, що був з ними, пройнявся сильною пожадливістю, а з ними також почали плакати Ізраїльтяни. Вони говорили: Хто нас нагодує м’ясом?
5Ми пригадуємо рибу, яку в Єгипті їли даром, огірки, дині, порей, цибулю і часник.
6Тепер же ми знесилені, бо нічого немає. Перед нашими очима одна лише манна.
7 Манна ж була мов насіння коріандру, а кольором
нагадувала кришталь.
8Люди розходились, збирали і мололи її
на жорнах чи товкли в ступі, варили її в горщиках і пекли з неї коржики. На смак вона була мов тістечко на олії.
9Коли на табір уночі спадала роса, тоді випадала на нього і
манна.
10 Мойсей почув, як люди плачуть у своїх родинах – кожен біля входу до свого намету. Господь
запалав великим гнівом, – та й в очах Мойсея це було злом.
11І Мойсей промовив до Господа
: Навіщо Ти так прикро обійшовся зі Своїм слугою? Чому я не знайшов милості в Твоїх очах, що Ти поклав на мене тягар усього цього народу?
12 Хіба то я зачав у лоні весь цей народ? Хіба я його породив, що Ти мені кажеш: Носи його на своєму лоні, як годувальниця носить немовля, аж до того
краю, який Ти з клятвою пообіцяв його батькам?
13Звідкіля взяти
мені м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, благаючи: Дай нам м’яса, аби ми наїлися!
14Я сам не в змозі нести весь цей народ, оскільки це затяжко для мене.
15Якщо ж Ти так чиниш зі мною, то прошу, вбий мене, якщо я знайшов милість в Твоїх очах
, аби мені не бачити свого нещастя.Обрання сімдесяти старійшин
16 І Господь
сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з Ізраїльських старійшин, про яких ти знаєш, що вони справді старійшини народу та є його керівниками, і поклич їх до Намету Свідчення. Нехай вони стануть там з тобою.
17 Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них. Тож вони носитимуть разом з тобою тягар народу, і ти не нестимеш його
сам.
18 А народові скажеш: Освятіться на завтрашній день, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом
й казали: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам м’ясо, і ви будете їсти його.
19Не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів.
20 Впродовж цілого місяця, аж поки воно не
виходитиме з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, тому що ви зневажили Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, нарікаючи: Навіщо нам було виходити з Єгипту?
21Мойсей же сказав: Народу, між яким є і я, шістсот тисяч піших! А Ти кажеш: Дам їм м’яса, і їстимуть впродовж місяця!
22 Хіба вистачило б їм, якби порізати всю велику і дрібну худобу? Або хіба вистачило б для них, якби виловили всю рибу в морі?
23 Та Господь
сказав Мойсеєві: Хіба вкоротилася Господня рука? Нині побачиш, чи збудеться перед тобою Моє слово, чи ні!
24Мойсей вийшов і переказав народові Господні
слова. Потім зібрав сімдесят чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету.
25 Господь
зійшов у хмарі і заговорив до нього. Він взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Щойно спочив на них Дух, сталося так, що вони почали пророкувати, хоч потім перестали.
26Однак, в таборі залишилося двоє чоловіків, ім’я одного Елдад, а ім’я другого Медад. На них також
спочив Дух. Вони були з тих, які були записані, але не пішли до Намету, тому почали пророкувати в таборі.
27 І прибіг якийсь
юнак, і повідомив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Медад пророкують у таборі!
28 На це відізвався Ісус, син Навина, який змалку служив Мойсеєві, і сказав: Пане мій
, Мойсею, заборони їм!
29Та Мойсей йому відповів: Чи часом не ревнуєш ти за мене? О, якби то весь Господній
народ став пророками, і щоб Господь дав їм Свого Духа!
30І Мойсей разом з Ізраїльськими старійшинами пішов до табору.
Господь посилає перепелів
31 А від Господа
знявся вітер і нагнав з моря перепелів, та наскладав їх біля табору, десь на день ходи з одного боку і на день ходи з другого боку; і так довкола табору, приблизно на два лікті від поверхні землі.
32Піднялись люди і збирали перепелів увесь той день, усю ніч і весь наступний день. Навіть ті, хто назбирав мало, мав
якихось десять хомерів. Люди в’ялили їх собі скрізь довкола табору.
33 Ще м’ясо було на їхніх зубах, ще не було спожитим, як Господній
гнів запалав на людей. Господь уразив народ дуже важкою пошестю.
34Тому й назване те місце Кіброт Гаттаава, оскільки там поховано ненаситних людей.
35 Від Кіброт Гаттаави народ вирушив до Гацероту, і в Гацероті зупинився.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
