1 Господи
, згадай, яка доля нас спіткала, – зглянься і подивися на наше приниження.
2Наша спадщина дісталась загарбникам, – доми наші – чужинцям!
3Ми стали сиротами, без батька, а наші матері – вдовами.
4Свою воду ми п’ємо за срібло, власне дерево на дрова купуємо за гроші.
5З ярмом на шиї, нас ще й жорстоко поганяють. Ми вмліваємо від утоми, але нам не дозволяють відпочити.
6Ми простягали руки про допомогу до Єгипту, благали Ассирію про хліб.
7 За гріхи наших батьків, яких вже немає, ми терпимо покарання за їхнє беззаконня.
8Наші колишні раби тепер володіють нами, й нікому визволити нас з їхніх рук.
9Ризикуючи своїм життям від меча пустелі, ми добуваємо свій хліб.
10Наша шкіра почорніла від спеки, як у печі, через нестерпний голод.
11 Жінок наших безчестять на Сіоні, дівчат – у всіх Юдейських містах.
12Наші можновладці повішені руками ворогів, які не виявили жодної пошани навіть до людей похилого віку.
13Юнаки приречені крутити камені жорен, а підлітки падають під ношею дров.
14Не стало старійшин біля брам, не чути веселих пісень юнаків.
15Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії.
16 Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до
нас через те, що ми згрішили!
17Від того й ниє наше серце, – тому й тьмяніють наші очі.
18Адже гора Сіон нині спустошена, і лише лисиці нишпорять по ній.
19 Але Ти, Господи
, перебуваєш вічно, – Твій престол незмінний з роду в рід.
20Невже Ти хочеш назавжди забути про нас, залишивши нас на такий
довгий час?
21 Верни нас, Господи
, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!
22Невже Ти зовсім відкинув нас, й нам здається, що нема кінця Твоєму гніву?
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
