ЙОВА 9 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

9Йов: Як смертній людині виправдатися перед Богом?!

1Відповідаючи, Йов промовив:

2 Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!

3Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.

4Адже Він – мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?

5 Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.

6Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.

7Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.

8Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.

9 Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір,

10 Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.

11Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.

12 Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?

13 Бог Свого гніву не відвертає, – перед Ним схиляються навіть служителі Рахава.

14Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?

15Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування

.

16І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.

17Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, –

18не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.

19Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо – про суд, то хто Його

покличе на мій судовий позов?

20 Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо

я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.

21 Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!

22Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.

23 І якщо зненацька бич Божого гніву

приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.

24Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥

25 Мої дні мчать швидше гінця, – пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.

26Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, – неначе орел, що падає на здобич.

27 А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,

28то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…

29Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?

30Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,

31 то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном

, – і мною гидував би навіть мій одяг.

32Адже Бог – не є

людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.

33 Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.

34 Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,

35тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.