КНИГА СУДДІВ 5 - Б?БЛ?Я Сучасний переклад(CUV)

5Переможна пісня Девори та Барака

1Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:

2За те, що в Ізраїлі постають вожді, й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте Господа

!

3Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму Господу

, я вихвалятиму Господа

, Бога Ізраїлю!

4 Господи

, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.

5 Гори плавились від присутності Господа

, – як отой Сінай перед Господом

, Богом Ізраїлю.

6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.

7Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!

8Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!

9Серце моє – з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, – благословіте Господа

!

10Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то

11голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, – скрізь сповіщайте про благодіяння Господні

; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього Господній

народ подався до своїх

брам.

12Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй

своїх бранців, Авіноамів сину!

13Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, – Господній

народ пішов зі мною проти витязів!

14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.

15 З Деворою можновладці племені Іссахара, – нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…

16Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, – хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима – великі вагання…

17Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.

18І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.

19Прийшли царі, й почалась битва, – ханаанські царі запекло

воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…

20Навіть небесні зорі вступили у битву, – зі своїх орбіт воювали з Сісерою;

21потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!

22Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, – від швидкої їзди їхніх вершників!

23Прокляніть Мероз, – сказав Господній

ангел, – неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу Господу

! Не прийшли допомогти Господу

в боротьбі з ворожими воїнами!

24Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, – серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.

25Він попросив води, а вона дала молока, – у чаші витязів піднесла йому вершки.

26Свою ліву

руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, – наскрізь пробила його скроню.

27Він звалився до її ніг, – впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і

помер…

28Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина

) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?

29Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, – та й вона сама себе потішає:

30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, – різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі – по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати

довкола шиї…

31Такий кінець усіх Твоїх ворогів, Господи

! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.