До Євреїв 9 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

9Доля старозавітних жертв і обрядів

1Перша угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.

2Їх було розташовано в наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина намету називалася Святим Місцем.

3За другою завісою був відділ намету, який називався «Святеє Святих».

4В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл, а також таблиці з Заповітом.

5Понад ковчегом Херувими слави Божої охороняли місце спокути. Та не будемо зараз про все це так докладно.

6Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу намету, виконуючи обряд поклоніння.

7І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.

8Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святеє Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший намет.

9Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.

10Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.

Поклоніння за новими обрядами

11Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.

12Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святеє Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.

13-14Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.

15Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.

16Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.

17Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.

18Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.

19Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,

20і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».

21Так само він кропив кров’ю і намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.

22Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.

Христова жертва спокутувала гріхи

23То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.

24Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.

25І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святеє Святих щороку з несвоєю кров’ю.

26Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.

27Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.

28Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.