Книга Приказок 1 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

1Вступ

1Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.

2Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,

щоб осягнути зміст висловлювань,

які ведуть до розуміння.

3Вони допоможуть дістати науку й прозріння,

праведність, справедливе й чесне життя,

4щоб дати нелукавому прозорливості,

молодим — знання та розважливість.

5Нехай мудрий теж почує і набереться знань,

а розумний дістане поради,

6як збагнути приказки й дива,

слова мудреців та їхні таємничі вислови.

7Шана до Господа — це благання знань;

невігласи нехтують мудрістю й настановами.

Соломонові поради його сину

8Сину мій, прислухайся до настанов батька свого

й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення —

9це гарний вінок із квітів для твоєї голови

й намисто на шию.

Застороги проти лихого товариства

10Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники,

не поступайся їм.

11Якщо вони говорять:

«Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку

і вполюємо невинних,

пустимо їм кров безпричинно.

12Проковтнемо їх живцем, як Шеол,

згубимо невинних, як могила.

13Ми знайдемо різноманітні цінні скарби,

наповнимо домівки свої награбованим добром.

14Ти матимеш добру частку здобичі —

між усіма розділимо багатство».

15Сину мій, не водися з ними.

Не ставай на їхній шлях,

16бо їхні ноги прямують до зла,

бо вони спішать пролити кров.

17Марно розкидати сіті у птаха на очах.

18Ці люди чатують у засідці,

щоб дочекатись власної крові.

Вони влаштовують засідку на власне життя.

19Такий кінець спіткає кожного,

хто зазіхає на чуже добро.

Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.

Добра жінка — мудрість

20Мудрість гукає на вулиці,

підносить голос у людних місцях,

21лунає на гомінкому перехресті,

при вході до міської брами, промовляє таке:

22«Доки ви, невігласи,

будете кохатися у власному неуцтві?

Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням?

Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?

23Якщо ви зважите на мій докір,

тоді я відкриюся перед вами,

сповіщу вам свої міркування.

24Бо я закликала вас,

але ж ви відмовлялися слухати,

я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,

25бо ви зневажили всі мої поради,

і на моїх докорів не слухали.

26Тепер уже я посміюся з ваших бід,

я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.

27Коли вас поглине страх, немов буря,

коли закружляє вас вихор нещасть,

коли зваляться на вас лиха та муки.

28Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся,

тоді шукатимете мене, але не знайдете.

29За те, що ненавиділи пізнання

і не зважилися шанувати Господа,

30що не сприйняли моїх порад

і відкинули мої докори,

31вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів

і будуть втішені власними дурними порадами.

32Адже відступництво нерозважливих згубить їх,

самовдоволеність дурнів знищить їх.

33Але той, хто прислухатиметься до мене,

житиме безпечно, спокійно,

бо йому нічого буде боятися насильства і зла».