Книга Пророка Єремії 20 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

20Єремія і Пашхур

1Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує.

2Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа.

3Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість — „Терор та Жах Звідусіль”.

4Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є.

5Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона.

6А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».

П’ята скарга Єремії

7О Господи, пошив мене Ти в дурні,

отож обдурено мене.

Свою Ти силу показав,

тож перемога за Тобою.

Та цілий день із мене збиткувалися люди,

і кожен насміхався наді мною.

8Щоразу, промовляючи, кричу від болю,

бо пророкую про нещастя та насильство.

Бо стало слово Господа для мене докором,

тим, з чого люди цілий день глузують.

9І я сказав:

«Не буду більш собі нагадувати про Бога,

і більш не говоритиму ім’ям Його».

Але слова Всевишнього,

як палаючий вогонь в моєму серці,

багаття усередині кісток моїх.

Втомився я утримувати його,

не в змозі більше я таке терпіти.

10Бо чув я шепіт злобний звідусіль,

усі казали жахливі речі, навіть друзі.

Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:

«Зведемо наклеп на Єремію,

обдуримо й подолаємо його.

Спровадивши його,

ми зможемо йому помститись».

11Господь зі мною, як могутній воїн,

тож ті, хто переслідує мене,

принижені, мене їм не здолати.

Їх осоромлено, бо в них немає глузду,

носить їм вічний сором, що не знає забуття.

12О Всемогутній Господи,

Хто випробовує праведних бажання і думки.

Яви мені Твою відплату,

бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.

13Співайте Господу! Всевишнього хваліть!

Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.

Шоста скарга Єремії

14Хай буде проклятий той день,

коли я народився!

Благословення хай не буде дню тому,

коли мати моя призвела мене на світ.

15Хай буде проклятий той чоловік,

що батькові моєму приніс ту новину:

«Син в тебе народився, хлопчик!» —

що викликало радість в нього превелику.

16Хай буде чоловік той, мов міста,

які Господь повинищив без жалю.

Хай чує він тривоги крик уранці

і звук сурми, що б’є на сполох вдень.

17За те, що він не вбив мене в утробі,

щоб мати моя стала могилою моєю,

не давши мені побачити цей світ.

18Навіщо ж я з утроби вийшов,

щоб бачити нещастя та страждання?

В ганьбі я доживу недовгий вік.