Буття 21 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

21Народження Ісаака

1Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав.

2Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь.

3І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.

4Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог.

5Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.

6Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною».

7І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».

Вигнання Аґар з Ізмаїлом

8Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято.

9Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком.

10І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком».

11Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.

12І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака.

13Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».

14Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби й заблукала.

15Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ.

16Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».

17Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини.

18Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».

19І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.

20Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником.

21Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран.

Угода між Авраамом і Авімелехом

22Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш.

23Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш».

24І відповів Авраам: «Клянусь!»

25Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги.

26Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».

27Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду.

28Авраам поставив іще сім овечок осібно від отари.

29І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?»

30Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю».

31Отож те місце й стали називати Беершебою, оскільки вони двоє поклялися там.

32Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської.

33І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому.

34І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.