Йов 31 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

1«З очима власними Угоду я уклав,

щоб не дивились на дівчат з жагою.

2Що Бог відводить людям з висоти,

яку нам спадщину Усемогутній відпускає з неба?

3Хіба це не страждання для злостивих,

чи не погибель для неправедних людців?

4Хіба не Бог за кожним стежить кроком,

хіба не Він пильнує за моїм шляхом?

5Якщо я марнославно жив,

чи поспішив когось обшахрувати,

6хай тоді Бог на терезах надійних зважить,

щоб пересвідчитися міг в моїх чеснотах.

7Якщо звернув я з правильного шляху,

якщо мене ввели в спокусу очі,

якщо до рук моїх прилипло щось чуже,

8тоді нехай те, що я посадив, хтось інший з’їсть,

нехай мої посіви вирвуть із корінням.

9Якщо не витримало серце зваб жіночих

і я у двері друга заглядав,

аби до жіночки його пробратись,

10нехай тоді для іншого моя дружина зерно змеле,

хай інші схиляться над нею уночі.

11Тому що перше — це поганий вчинок,

а друге — це вже злочин, за який судити треба.

12Бо це — вогонь, що спалить все,

він міг би зжерти все моє добро.

13Якби я був несправедливий до слуги й служниці,

коли вони до мене скаржитись прийшли,

14що б я тоді робив, коли Господь підвівся,

щоб перевірить, що б Йому я відповів?

15Чи не так само, як і їх, мене

Господь у материнськім лоні сформував?

16Якщо відмовив бідним я у тім, що потребують,

якщо я змусив очі вдів від сліз почервоніти,

17якщо не розділив із сиротою хліба шмат,

18бо з юних днів про нього піклувався, наче батько,

і з народження мого я піклувався про вдову,

19якщо я бачив, що комусь нема у що вдягнутись,

чи бачив я нужденного, ледве прикритого лахміттям,

20чи ж він не дякував мені за всі турботи,

чи ж не зодягнений,

зігрітий був він вовною з моїх овець?

21Якщо підняв я руку на сирітку,

що допомоги просив біля брами,

22тоді нехай плече звихнеться,

нехай рука зламається у лікті.

23Бо я найбільш боюся посланої Богом кари,

Його велич лякає мене.

24Якби упевненість від золота я мав,

якби сказав, що лиш йому я вірю,

25якби радів я з власного добра,

чи з того, що розбагатів зненацька,

26якби я сонця помічав сіяння,

чи місяця величного ходу,

27щоб серце від краси зачарувалось,

і поклонявся б їм, і поцілунки слав,

28то навіть це за злочин би вважалось, вартий кари,

бо я б тоді був Бога зрадив.:

29Якби радів я з того, що мій недруг потерпає,

чи святкував його страждання,

30але я не сказав йому нічого злого,

ані проклять на голову його не слав.

31Хіба з мого намету люди не казали:

„Хто з тих, кому дав м’ясо Йов, не мав утіхи?”

32Не довелося подорожньому провести ніч надворі,

бо я відкрив для нього двері й запросив зайти.

33Якби я замовчав свої гріхи, як інші це зробили б,

щоб приховати в серці злочини свої,

34злякавшись натовпу великого довкола,

чи боячись зневаги родичів близьких,

не вийшов би з намету, затаївся б,

35як би хотів я, щоб хтось вислухав мене!

Ось підпис мій, хай відгукнеться Всемогутній!

Хай вороги письмово звинувачення Свої підтвердять.

36Я б на плечі носив той знак, звичайно,

і на корону переніс би його теж.

37Йому б я звіт давав про все, що я зробив

і шанобливо, як до князя, я б звертався.

38Якщо проти мене голосить земля,

і борозни разом зайшлися у риданнях,

39якщо я висотав із неї силу, не сплативши,

чи жителів її призвів на смерть,

40нехай тоді колючками зійде пшеничний лан

і бур’яни замість ячменю вродять».

На цьому скінчилося слово Йова.