Книга Пророка Єремії 48 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

1Щодо Моава, ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже:

«Горе тобі, гора Нево,бо буде спустошення тобі,

Киріатаїму — сором і загарбання,

а твердині — розпач і руїна.

2І більше не величатимуть Моав;

в Хешбоні змова проти неї:

„Ходімо й винищимо цей народ дощенту”.

І ти, Мадмене, змовкнеш,

бо меч іде на тебе.

3Прислухайся до криків із Хоронаїма:

спустошення, біда велика.

4Моав розбито буде вщент,

крик дітлахів її лунатиме навколо.

5Вони ридатимуть усю дорогу до Лугіта,

униз в Хоронаїм вони в сльозах йтимуть.

6Тікайте! Своє життя рятуйте.

Прикиньтеся кущем, що вітер несе по пустелі.

7Оскільки покладався на свої діла й багатство,

в полон захоплять і тебе.

Хемош піде в неволю

зі священиками й своїми князями.

8У кожне місто прийде руйнівник,

і жодне місто не врятується.

Долини загинуть, рівнини спорожніють,

бо так сказав Господь.

9Дайте Моавові крила, щоб полетіти могла,

бо справді руїною стане вона,

усі міста її спустошаться і обезлюдніють.

10Прокляття тим,

хто недбайливий у ділах Господніх,

прокляття тим,

хто стримує свій меч кровопролиття.

11У спокої Моав від юних днів,

відпочиває, мов вино, що відстоюється.

Вона в неволю не пішла.

Тому ж і смак лишився, й запах не змінився».

12«Та дні надходять, — так Господь каже, —

коли пошлю переливачів до неї,

і виллють її, а глечики порозбивають».

13Тоді Моав засоромиться Хемоша, як і народ Ізраїлю засоромився, що покладався на Бетел.

14«Та як ви можете казати:

„Ми — воїни, хоробрі та могутні?”

15Впаде Моав, міста її стоятимуть порожні;

найкращі парубки в різні впадуть, —

говорить Цар, чиє ім’я — Господь Усемогутній. —

16Моавова погибель на порозі,

не за горами вже її біда.

17Тужіть по ній, усі її сусіди,

усі, кому вона відома.

Скажіть: „Як зламано цей скіпетр могутній,

як переламано це берло дивовижне!”»

18Зійди з височини своєї слави,

сядь поміж спраглих на засушеній землі,

дочки Дівона мешканець,

бо руйнівник Моаву на тебе повстає,

зруйновано твої твердині.

19Стань при дорозі і дивися,

той, хто живе у Ароері.

Спитай у втікача і у втікачки,

спитай їх: «Що сталося?»

20«Зганьблено Моав, бо побито.

Голосіть і ридайте!

Оголосіть в Арноні, що зруйновано Моав.

21Суд прийшов на рівнину:

в Холон, в Ягзу і в Мефаат,

22в Дівон, в Нево і в Бет-Дівлатаїмі,

23і на Киріатаїм, і в Бет-Ґамул, і в Бет-Меон,

24у Керіот і в Боцру —

у всі міста землі Моаву, далекі і близькі.

25Зрубаю ріг Моаву,

правицю її зламаю, — каже так Господь. —

26Напоїть її п’яною, бо Господа зневажила вона.

Нехай Моав качається в блювотині своїй,

хай посміховиськом стане для народів!»

27«Моав, чи насміхалася з Ізраїлю не ти?

Чи не зі злодіями зловлено її,

що ти хитала головою, коли про неї говорила?

28Міста покиньте і живіть на скелях,

мешканці Моаву,

як голуби, що гніздяться при вході у печеру.

29Наслухалися ми вже про Моава пиху,

його зухвальство й вихвалення,

про його бундючність.

30Її зухвальство знаю Я,

та воно марне, — Господь каже, —

не дасть воно нічого.

31Тому Я за Моавом голосити буду,

Я за Моавом буду сльози лити.

Лементуватиму по людях Кир-Гаресета.

32З народом Язера Я плачу за Язер,

о винограднику Сівми.

Твої галуззя досягали моря,

сягнули до моря Язерського.

Руйнівник напав на твої плоди і на твій виноград.

33Радість і щастя пішли з плодючих ланів і городів Моаву,

зробив Я таке, що вино із чавила не ллється.

І не радіє більше винороб,

хоча й кричить, та не від радості».

34«Кричать від болю люди від Хешобона до Елеале й до Ягаза, від Зоара до Хоронаїма, і до Еґлат-Шелішії, бо навіть води Німріма повисихали.

35Я покладу в Моаві край, — Господь каже, — жертвоприношенням по узвишшях і ладану кадіння богам його.

36Тож Моє серце тужить над Моавом, мов сопілка, і серце, мов сопілка, плаче за людьми Кир-Гаресета. Багатство, що вони надбали, пішли у небуття.

37Кожна голова поголена, кожна борода обтята, порізи на руках й веретище на кожнім».

38«На всіх дахах Моава і на кожному майдані міста — лемент, бо Я розбив Моав, як посуд непотрібний, — Господь каже. —

39Як же її розбито! Голосіть! Як відвернулася вона в ганьбі! Тепер то посміховисько і страх для всіх довкола».

40Бо ось що Господь каже:

«Стережися! Ось з небес орел ширяє,

і простирає крила над Моавом.

41Міста країни цієї будуть здобуті,

а твердині зруйновані.

І того дня у воїнів Моаву серце перелякане буде,

немов у жінки при пологах.

42Моав пощезне із-поміж народів,

бо вище Господа він возвеличував себе».

43Так каже Господь каже:

«Жах, яма й пастка жде тебе, о мешканець Моаву.

44Той, хто тікатиме від жаху, в яму упаде,

хто вибереться з ями, в пастку втрапить,

бо наведу Я все це на Моав в рік покарання».

Так Господь каже:

45«В тіні Хешбона втікачі безсилі,

вогонь з Хешбона вийшов, а полум’я з Сихонаі пожерло моавську старшину, та всіх пихатих галасунів.

46Горе тобі, Моаве!

Загинули люди Хемоша,

в неволю забрали синів твоїх

і дочок твоїх погнали в полон».

47«Та Я поверну із неволі Моав у прийдешні дні», — Господь каже.

Отак кінчається пророцтво про суд над Моавом.