Книга Пророка Езекиїла 34 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

34Пастухи та вівці

1Слово Господа дійшло до мене:

2«Сину людський, пророкуй проти пастирів Ізраїлю, кажучи їм, що Господь Бог говорить: „Горе пастирям Ізраїля, що дбають тільки про самих себе! Чи не ліпше пастухам піклуватися про отару?

3Ви жирно їсте, вдягаєтеся у вовну й забиваєте добірну худобу, але ж ви не дбаєте про отару.

4Слабких ви не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, загублених не шукаєте. Ви правите ними суворо та жорстоко.

5Тож і розкидало їх, бо не мали пастуха, а коли було їх розкидано, стали вони поживою для всіх диких звірів.

6Вівці мої блукають по всіх горах, по всіх узвишшях. Розкидано стадо по всій землі, і нікому його зібрати”».

7Тож почуйте, пастирі, слово Господа:

8-9«Так само правда, як те, що Я є, оскільки вівцям моїм бракує пастуха й тому пограбовано їх і стали вони поживою для диких звірів. Так проголошує Господь Бог. Пастухи мої не розшукували заблудлих овець, а дбали радше про себе, ніж про отару мою, через те, пастухи, почуйте слово Господа,

10що Господь Бог говорить: „Я проти тих пастухів, тож заберу від них овець Моїх. Я усуну їх від догляду за отарою, тож вони не зможуть більше харчуватись з неї. Я врятую отару Мою від їхніх пащ, і вона більше не буде поживою для них”».

Бог сам пастиме Свою отару

11Бо ось що Господь Бог говорить: «Я сам шукатиму вівці Мої й доглядатиму їх.

12Як пастух доглядає розкидану отару, коли він з нею, так само і Я доглядатиму вівці свої. Я зберу їх з усіх тих місць, де було їх розкидано днини хмарної і темної.

13Я виведу їх із-поміж народів і позбираю їх по країнах, і приведу їх у їхню власну землю. Я випасатиму їх на горах ізраїльських, по ущелинах та по всіх поселеннях у цій землі.

14Я випасатиму їх на доброму пасовиську, гори ізраїльські будуть їхнім випасом. Вони спочиватимуть на добрих травах, і вони годуватимуться на багатому пасовиську в горах ізраїльських.

15Я сам випасатиму вівці Мої, Я дам їм спочити.

16Я шукатиму заблудлих і повертатиму втеклих. Я перев’язуватиму поранених і зміцнюватиму слабких, а відгодованих і дужих винищу. Я пастиму отару справедливо. Так проголошує Господь Бог».

17Що ж до тебе, отаро Моя, то ось що Господь Бог говорить: «Я судитиму між однією вівцею й другою, між бараном і козлом.

18Чи не досить того, що пасетеся на доброму пасовиську? Чи треба ще й витоптати траву? Чи не досить того, що п’єте чисту воду? Чи треба ще й замулити її ногами своїми?

19Адже Моїй отарі випадає пастися на тому, що вами витоптано, і пити те, що ви замулили ногами своїми».

20Тож ось що Господь Бог говорить їм: «Я Сам судитиму між угодованими вівцями й худими.

21Ви штовхаєтесь то боком, то плечем, буцаєте рогами всіх слабких овець, доки не повиганяєте їх зі стада.

22Тож Я врятую отару Мою, і вони ніколи більше не будуть здобиччю для диких звірів.

23Я наставлю над ними одного пастуха, слугу мого Давида і він випасатиме їх і буде пастирем їхнім.

24Я, Господь, буду Богом їхнім, а слуга мій Давид буде їхнім князем. Я, Господь, сказав так.

25Я укладу з ними Угоду миру й звільню землю від диких звірів, щоб могли вони безпечно жити в пустелі і спати в лісах.

26Благословлю Я їх і місцину довкола гори Моєї, та посилатиму дощі по порі, і це будуть дощі благословення.

27Дерева в полі приноситимуть плоди свої, а земля родитиме врожай, люди житимуть у безпеці в землі своїй. І вони знатимуть, що Я Господь, коли поламаю Я запори ярма їхнього і врятую їх із рук тих, хто поневолив їх.

28Не грабуватимуть їх більше народи, та вони ніколи не будуть здобиччю для диких звірів. Вони житимуть у безпеці, й ніхто не лякатиме їх.

29Я дам їм землю, славну своїми врожаями, і ніколи вони більше не будуть жертвами голодомору в цій землі, і ніколи не знатимуть зневаги народів.

30Тоді вони збагнуть, що Я — Господь Бог їхній, що Я з ними і що вони — дім Ізраїлю, народ Мій. Так проголошує Господь Бог.

31Ви, вівці мої, отара пасовиська мого, — Мій народ, і Я — Бог ваш!» Так проголошує Господь Бог.