Йов 29 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

1І далі Йов пояснював:

2«Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи,

коли мене беріг Господь.

3Коли Його світильник наді мною сяяв,

коли я йшов крізь морок за Його вогнем,

4коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа

в моїм наметі мешкала,

5коли ще Всемогутній був зі мною,

коли я жив оточений синами,

6коли мій кожен крок купався в молоці,

коли зі скель мені текла олива,

7коли виходив я до брами міста

і на майдані місце посідав,

8переді мною молодь розступалась,

а сивочолі зводились на ноги,

9коли вельможі при мені змовкали,

і на вуста свої долоні клали,

10коли правителів змовкали голоси

і язики до піднебіння прилипали.

11Вони хвалили все, що я казав,

і кожен крок мій схвалювали дружно,

12оскільки бідний люд я рятував,

коли зверталися за поміччю до мене,

коли підтримував безпомічних сиріт.

13У злидні скинутий благословляв мене,

і вдів серця від радості співали.

14І праведність мені служила за вбрання,

а справедливість за тюрбан мені була.

15Я був очима для сліпого

я був ногами для кривого.

16Я для нужденних батьком був.

Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.

17Злі приниження володарів спиняв я,

й рятував слабкіших з рук гнобителя.

18Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі,

я дні свої помножу, мов пісок”.

19Моє коріння досягне води,

роса нічна мої гілки зволожить.

20Постійно сили будуть відновлятись,

лишатиметься лук в моїх руках тугим.

21Уважно прислухалися до мене всі

і мовчки слухали, коли поради я давав.

22Їм нічого було додати,

мої слова живили їх, мов дощ.

23Вони мене чекали, як дощу,

роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.

24Коли я посміхався їм, не могли повірити,

мій усміх дуже тішив їх.

25Обрав для них я шлях і став главою,

жив серед них, як цар зі своїм військом,

як втішник для скорботних».