Буття 29 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

29Яків відпрацьовує за жінок

1Тоді Яків вирушив далі й прийшов до землі синів Сходу.

2Він роззирнувся й побачив криницю в полі й три отари овець, що лежали навколо неї, бо напували їх водою з тієї криниці. Зверху на криниці лежав великий камінь.

3Коли отари там збиралися, камінь відвалювали від отвору й напували овець. Потім знову клали його на криницю.

4Яків звернувся до вівчарів: «Звідки ви, брати мої?» Ті відповіли: «Ми з Гарана».

5Яків запитав: «А чи знаєте ви Лавана, Нагорового сина?» Вони йому: «Знаємо».

6Яків знову запитав: «Як він там?» Ті кажуть: «З ним усе гаразд. Поглянь, ось і дочка його Рахиль іде з вівцями».

7Тоді він мовив: «Послухайте, сонце все ще високо в небі. Ще не час вівцям збиратися на ніч. Тож напувайте овець та й вертайте їх на пасовисько».

8Вівчарі відказали: «Не можемо цього зробити, доки всі отари не зберуться. Тоді ми відвалимо камінь від отвору криниці та й понапуваємо овець».

9Поки Яків отак розмовляв із ними, прийшла Рахиль із батьковими вівцями, яких вона доглядала.

10Побачивши Рахиль, дочку Лавана, материного брата, Яків підійшов до криниці, відкотив камінь від отвору й напоїв отару Лавана, материного брата.

11Яків поцілував Рахиль і голосно заплакав.

12І розповів Яків Рахилі, що її батько є його родичом, а сам Яків є Ревеччиним сином. Рахиль тоді побігла й розповіла про все своєму батькові.

13Почувши новину про сина своєї сестри Якова, Лаван вибіг йому назустріч. Він обняв Якова, поцілував і привів до себе в дім. Тоді Яків розповів Лаванові про все, що сталося.

14І сказав тоді Лаван: «Як добре це, що ти кров і плоть моя». І залишився Яків у Лавана на цілий місяць.

Лаван обманює Якова

15Якось Лаван спитав Якова: «Невже ти даремно служитимеш мені через те, що мій родич? Скажи, скільки платити тобі».

16Лаван мав дві дочки. Старшу звали Лея, а молодшу Рахиль.

17Лея мала ласкаві очі, а Рахиль була і станом гарна, і на лице вродлива.

18Яків покохав Рахиль і сказав Лаванові: «Я працюватиму на тебе сім років, щоб одружитися з твоєю молодшою дочкою Рахиллю».

19Лаван відповів: «Мені ліпше віддати її за тебе, ніж за когось іншого. Тож лишайся в мене».

20Отже, Яків залишився й працював сім років, щоб дістати Рахиль. Але ті сім років здалися йому кількома днями, бо так він кохав її.

21Коли ж пройшло сім років, Яків звернувся до Лавана: «Віддай мені мою жінку. Термін мій вийшов, маю пізнати її».

22Тоді Лаван зібрав усіх тамтешніх людей і влаштував весілля.

23Ввечері Лаван узяв свою дочку Лею, привів її до Якова, і той пізнав її.

24Лаван віддав Леї свою служницю Зілпу, щоб та прислужувала їй.

25А вранці побачив, що це була Лея. Він каже Лавану: «До чого ж ти мене призвів! Чи не служив я тобі сім років за Рахиль? Навіщо ж ти обдурив мене?»

26Лаван відповів: «У нас такого немає, щоб віддавати молодшу дочку заміж раніше, ніж першу.

27Проживеш тиждень зі старшою, а тоді я віддам тобі й молодшу. За це служитимеш мені ще сім років».

28Яків так і зробив. Він прожив весільний тиждень із тією, і тоді Лаван віддав йому в жінки свою дочку Рахиль.

29Лаван віддав Рахилі свою служницю Вілху, щоб та прислужувала їй.

30Яків пізнав також і Рахиль і покохав її більше, ніж Лею. І працював він на Лавана ще сім років.

Якова родина примножується

31Господь бачив, що Яків не любить Лею, і зробив так, щоб вона мала дітей. Натомість Рахиль була бездітна.

32Лея завагітніла й народила сина, якого назвала Рувимом, бо сказала вона: «Господь і справді зглянувся на моє лихо. Неминуче тепер мій чоловік полюбить мене».

33Лея завагітніла знову й народила сина. Вона сказала: «Господь почув, що мене чоловік не любить, і послав мені ще одного сина». І назвала вона його Симеоном.

34І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Тепер уже мій чоловік близьким стане до мене, адже я народила йому трьох синів». Через те й назвала вона свого сина Левієм.

35І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Цього разу я хвалитиму Господа». Тож назвала вона сина Юдою. Після цього Лея перестала народжувати дітей.