Книга Пророка Єремії 2 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

1Слово Господа дійшло на мене:

2«Іди скажи людям Єрусалима про те, що каже Господь:

„Твоєї юності кохання щире пам’ятаю,

як нареченою Моєю ти була.

Я пам’ятаю, як за Мною ти ішла

через пустелю, в незасіяну ту землю.

3Для Господа Ізраїль був святий,

він був найпершим із Його плодів.

Й на тих, хто б його з’їсти намагався,

страждання тяжкі випали за гріх”».

Так стверджує Господь.

4Почуйте слово Господа,

нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.

5Ось що Господь каже:

«Чим завинив Я перед вашими батьками,

що відцуралися вони Мене,

поклоняючись нікчемним ідолам

вони самі зробили все своє життя нікчемним.

6Вони не говорили: „Де Той Господь,

Який вивів нас з Єгипетських земель,

Той, Хто примусив нас йти в пустелю,

землю невідому і страшну,

засушливу і небезпечну пустку,

в якій ніколи люди не жили?”

7Тож Я привів вас на родючі землі,

де вдосталь є для вас плодів і благ.

Та ви прийшли, і осквернили Мою землю,

і спадщину Мою звели на пси.

8Священики не кажуть:

„Де Господь?”

Ті, хто знаються у законах,

не думають про Мене,

а пастирі від Мене відступились,

й пророки пророкували ім’ям Ваала

і поклонялися речам нікчемним».

9«За те Я знову звинувачу вас, —

Господь так каже, — і нащадків ваших.

10Підіть лишень до островів Киттим і подивіться,

або пошліть когось в Кедар, нехай побачить,

як там живуть, чи є там щось таке, як тут.

11Чи замінив якийсь народ своїх богів?

Та ж ні. Хоча вони й не є богами.

А Мій народ та й проміняв же Мою славу

на щось таке, безглузде взагалі».

12«Здригніться, небеса, від цього,

здивуйтеся, жахніться, — так сказав Господь. —

13Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене:

він відвернувся від Бога, джерела води живої,

й натомість копанок собі нарив.

А це ж бо копанки ну геть діряві,

хіба ж у них утриматись воді?

14Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився?

Чому для інших здобиччю він став?

15Неначе леви, гарчали вороги на нього,

та переможно ревли.

Вони цю землю перетворили на руїну,

спустошили міста, тому ніхто тут не живе.

16І навіть мешканці Мемфіса й Тапанесазавдали шкоди голові твоїй.

17Чи не тому це сталося з тобою,

що Бога ти покинув, Господа свого,

коли Він вів тебе дорогою Своєю.

18Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз:

чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії — з Євфрату?

19Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає,

відступництво твоє навчить тебе.

Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо

відмовитись від Бога, Господа твого.

Та страху у тобі нема переді Мною».

Господь мій Всемогутній каже так:

20«Кажу так, бо давно ярмо зламала,

давно порвала ланцюги свої.

Сказала ти: „Господу служить не буду!”

Бо ти давно вже на узвишшях,

під кожним деревом з рясним гіллям

ти радо розлягалася для розпусти.

21Я посадив тебе, як виноград,

добірне висіваючи насіння.

То як же це перетворилась ти

на дикі зарості лози?

22Якби ти навіть вимилася лугом,

якби багато мила змила ти,

для Мене все одно була б брудною,

через гріх твій».

Так Каже Господь Бог:

23Як можеш ти казати: «Я — чиста,

не поклоняюся Ваалу я?»

Поглянь на свої вчинки у долині,

про те подумай, що ти наробила.

Була ти, ніби спритна верблюдиця,

що бігає весь час туди сюди.

24Немов ослиця, що до волі звикла,

яка живе за покликом душі,

в гарячому бажанні втягує повітря.

Хто зможе загнуздати хіть її?

І будь-який осел, який її запрагне,

завжди знайде її в належний час.

25Юдея, полиш ганятися за іншими богами,

та спрагла, не бажай негідних ідолів.

«Дарма, — Мені відповіла ти. —

Адже я люблю чужих богів,

тому піду за ними».

26Як знічується злодій у руках закону.

Так само й дім Ізраїля знітився,

його царі, його володарі,

пророки і священики його.

27Вони кажуть дереву: «Батько ти мій».

Вони кажуть каменю: «Ти породив мене».

До Мене повернулися спиною, не обличчям,

але в лиху годину кажуть:

«Устань і порятуй нас, Боже.

28А де ж твої боги поділись,

яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе?

Хай встануть, хай тебе врятують.

Адже богів у тебе стільки ж,

як міст в твоїй землі, Юдеє.

29Чого ж ви зараз винуватите Мене?

Самі ж ви зло чинили проти Мене!»

Каже так Господь:

30«Даремно Я карав синів твоїх,

вони нічого не навчились з покарання.

Ваш меч пожер усіх пророків,

яких послав Я вас застерегти,

він був, неначе лев скажений.

31Ви, люди цього покоління,

до вас звертається Господь.

Чи був Я для Ізраїлю пустелею?

Чи був землею темряви для них?

Чому ж тоді народ мій каже:

„Ходім. До Господа не вернемося більш?”

32Чи забуває наречена про свої прикраси?

Чи може про фату вона забути?

Але ж народ Мій забув Мене

нелічено вже скільки-то разів.

33Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів,

бо добре вивчилась чинити зло.

34Кров на руках твоїх — життя невинні,

це кров невинних бідаків,

яких ти не впіймала на крадіжках.

Але про все це ти казала так:

35„Немає на мені вини.

І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”.

Та Я судитиму тебе, бо ти брехала:

„Я не грішила”.

36Але як же легко для тебе поміняти шлях.

Ти будеш розчарована в Єгипті,

як розчарована в Ассирії була.

37З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице.

Господь відкинув тих, на кого покладалась,

і їхня підтримка тобі не допоможе».