Книга Пророка Ісаї 6 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

6Господь призиває Ісаю в пророки

1Того року, коли помер цар Уззія, було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм.

2Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту.

3Вони кричали одне одному:

«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,

а Його слава розходиться по всій землі».

4Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом.

5Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий, щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».

6Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря.

7Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто». І почув я голос Володаря мого, який сказав:

8«Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!»

9Тоді Господь промовив: «Іди й скажи цьому народові:

„Слухайте, але не розумійте,

дивіться, але не затямте”.

10Зроби розум цих людей глухим,

позатикай їм вуха, накрий їхні очі,

щоб вони очима не бачили,

вухами не чули, а серцями не розуміли,

щоб не могли повернутися до Мене і врятуватися».

11Тоді я спитав: «Як довго мені це робити, Господи?»

Він відповів:

«Аж доти, як зруйнують міста,

як не залишиться там людей,

як по оселях ніхто не житиме, доти,

як земля стане спустошеною і безлюдною.

12Я, Господь, вишлю в далекі краї людей,

і спорожніє земля.

13Хоча й десята частка народу там зостанеться,

земля буде знову спалена,

як дуб чи терпентинне дерево,

після яких залишаються пеньки,

що знову можуть прорости, як святе сім’я».