1Ось сумне послання про Моав:
Оскільки Ар зруйновано за ніч,
Моава не стало.
Оскільки Кир зруйновано за ніч,
Моава не стало.
2Жінки Дівона піднялися на узвишшя.
Оплакує Моав Нево й Медеву.
Всі поголили голови і бороди зняли.
3На вулицях усі в жалобному вбранні,
на зібраннях у місті, на дахах ридання чути,
і їхні очі витікли сльозами.
4Плачуть у Хешбоні й Елеалі,
долітають голосіння до Ягаза.
Тож воїни Моава закричали,
і душі їхні затремтіли.
5Ридає моє серце за Моавом,
за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії.
Гірські стежки наповнені плачем
людей, що йдуть угору до Лугіта.
І по дорозі на Хоронаїм ридають люди,
бо навколо все — руїна.
6Повисихали води повноводого Німріма.
Пожухли трави і рослини вмерли,
не стало зелені.
7Тож все раніш нажите переносять
через порослий тополями яр.
8Повсюди у Моаві плач, ридання.
І долинає голосіння аж у Еґлаїм,
в Беер-Елім донеслося ридання.
9Дімона води повні крові,
так, у Дімон Я принесу ще більше.
На тих вцілілих, що втекли з Моава,
Я лева напущу.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
