Пісня над Піснями 7 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

7Він обожнює Її красу

1Які чарівні твої ноги у сандалях,

шляхетна дочко князя.

Цей вигін стегон, немов орнамент,

що виконаний вправним майстром.

2Пупок твій мов та чаша кругла,

хай завжди повен буде пряного вина.

А твій живіт, неначе сніп пшениці,

охоплений ліліями довкруги.

3А груденята, ніби двоє оленяток,

немов газелі двоє близнюків.

4А шия, мов із слонової кості башта.

А очі, мов озера у Хешбоні,

що при воротах Бат-Раввім.

Твій ніс, немов ливанська вежа,

у бік Дамаска дивиться вона.

5А голова, немов гора Кармел,

волосся хвилі, мов тенетів шовк,

царя, й того зловити ними можна.

6Яка прекрасна і яка розкішна ти,

любове моя, дочко насолоди!

7Струнка й висока наче пальма,

а груди — ґрона наливні.

8Кажу: «Дозволь залізти на ту пальму,

дозволь мені схопити ці плоди.

Хай груди будуть як ті грона виноградні,

а запах подиху твого, мов яблук дух.

9Уста твої п’янкі, немов вино,

в мою любов воно струмує ніжно,

по сонних розтікається устах».

Жінка у відповідь

10Належу я коханому моєму,

й до мене звернене його бажання.

11Прийди, коханий мій, в поля ходімо

і в селах проведемо ніч.

12Раненько встанеш і підеш у виноградник.

Давай подивимося, чи виноград розцвів,

давай подивимось, чи квіт його розкрився,

давай подивимося, чи зацвів ґранат.

Там я віддам тобі своє кохання.

13Нам мандрагори віддають свій аромат,

під нашими дверима — все найкраще.

Коханий мій, я тобі приберегла,

плоди нові так само, як і давні.