Йов 19 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

19Відповідь Йова

1Озвався Йов на це:

2«Як довго будете мені ятрити душу,

як довго убивати будете словами?

3Разів з десяток ображали;

хіба не соромно вам дошкулять мені щораз?

4Якщо я й справді помилявся, то помилки — мої,

і вам з них немає ніякого діла.

5Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко,

якщо мої приниження — моя провина,

6то знайте, то знайте, Бог мене принизив

і розкидав навколо мене Свої сіті.

7Кричу: „Допоможіть!” —

то ані слова я у відповідь не чую.

Коли ж про допомогу я благаю,

то справедливості нема ніде.

8Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди,

не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив.

9Позбавив мене шани Він

і збив з моєї голови корону.

10Він розбивав мене з усіх боків.

Я, переможений, втікаю.

Й надію вже останню вириває Він,

мов дерево, з корінням.

11Він розпалився, гнівом заярів на мене,

повівся так, неначе ворога зустрів.

12Його війська, що наступають дружно,

мені перекривають відступ,

намет мій у кільце беруть.

13В краї далекі Він моїх братів заслав,

а близькі й друзі відвернулися від мене, мов не знають.

14Не стало в мене родичів,

приятелі давно мене забули.

15І гості мої, й слуги, навіть,

поводяться зі мною, як з чужинцем.

Здається їм, що зайда я, не свій.

16Звертаюсь я до служки, той мовчить,

хоч я прошу у нього співчуття.

17Моє дихання спротивіло дружині,

від мене відвернулися гидливо діти.

18А що вже дітки, й ті ненавидять мене,

кепкують, ледь почну я говорити.

19Усі найближчі друзі зневажають,

бридким я став для тих, кого любив.

20Перетворився я на шкіру та кістки,

я ледве животію.

21Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,

бо вразила мене Божа рука.

22Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,

чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?

23О, як би я хотів, аби мої слова записані були,

щоб в книзі слід вони лишили.

24Нехай би стилом і різцем залізним

закарбували їх на скелі на віки.

25Тому що знаю: Рятівник — живий,

на захист встане він на цій землі.

26І навіть після того, як залишу я це тіло,

як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.

27Я сам Його побачу,

на власні очі, не чужі, побачу Бога!

Затамувавши подих, дня того чекаю.

28Коли ви кажете: „Як можем переслідувати Його?” —

коли у Ньому корінь всіх нещасть.

29Про меч караючий самі не забувайте,

бо гнів ваш, то є гріх, також меча достойний.

Тоді ви зрозумієте, що справедливість є на все».