2 Книга Самуїла 12 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

12Натан звертається до Давида

1Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий — бідний.

2У багача була сила-силенна овець та худоби,

3а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку.

4Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».

5Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть!

6Він мусить у чотири рази заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».

Натан говорить з Давидом про його гріх

7Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула.

8Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше.

9Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців.

10Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.

11Ось що Господь говорить: „Я нашлю на тебе горе, яке вийде з твого ж дому. На твоїх очах Я заберу твоїх дружин і віддам тому, хто дуже близький тобі, а він серед білого дня ляже з твоїми дружинами.

12Ти зробив це потай він усіх, а Я вчиню так серед білого дня на очах усього Ізраїлю!”»

13Давид зізнався Натану: «Я згрішив проти Господа».

Натан відповів: «Господь зняв з тебе гріх, ти не помреш.

14Але за те, що ти зневажив Господа, син, який народиться в тебе, помре».

Немовля Давида і Батшеби помирає

15Після того, як Натан пішов додому, Господь уразив дитя, яке народилося в Урієвої дружини та Давида. Маля захворіло.

16Давид благав Господа спасти, помилувати дитя. Він постився і, усамітнившись у домі, проводив ночі, лежачи на долівці.

17Коли старші домашні оточили його, намагаючись підняти з землі, він відмовився підвестися, не їв з ними.

18На сьомий день дитина померла. Давидові слуги боялися сказати йому, що дитя вже мертве, тому що думали: «Коли ще жило маля, ми казали Давидові, але ж він не слухав. Як ми можемо йому сповістити, що дитя мертве? Він може щось страшне вчинити».

19Давид помітив, що слуги перешіптуються, і зрозумів, що дитя мертве.

«Дитина померла?» — запитав він.

«Так, — відповіли йому, — малюк мертвий».

20Давид підвівся на ноги з землі. Умившись, він змастив себе оливою, перевдягнувся й пішов у Господній Дім поклонитися Йому. Потім повернувся до себе й попросив, щоб йому принесли щось поїсти і почав їсти.

21Слуги його запитали: «Чому ти так поводишся? Коли дитя ще жило, ти постився й плакав, а тепер, коли дитя мертве, ти підвівся й почав їсти!»

22Він відповів: «Коли ще дитя жило, я голодував і тужив тому, що я думав: „Хто знає? Може Господь змилостивиться й залишить дитя жити.

23А тепер, коли воно померло, навіщо мені поститися? Хіба я можу повернути його до життя? Колись я піду до нього, а не воно повернеться до мене”».

Народження Соломона

24По тому Давид утішив дружину Батшебу, пішов у покої її і ліг з нею. Вона народила сина, якого вони назвали Соломоном. Господь його любив,

25і оскільки Господь полюбив його, Він послав звістку через пророка Натана, щоб дитину назвали Єдидією.

Давид здобуває Равву

26Між тим Йоав воював з аммонійським столицею Раввою. Захопивши царську фортецю,

27він послав людей до Давида, щоб ті передали таке: «Я бився за Равву й захопив водопостачання. Збери

28ще воїнів, оточи місто й захопи його. Інакше я захоплю місто, і його назвуть моїм іменем».

29Зібрав Давид усе військо й вирушив на Равву, вступив у бій і захопив місто.

30Він зняв корону з голови їхнього царя. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант. Її було покладено на голову Давида. І ще він захопив у місті багато здобичі.

31Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами або примусив їх працювати в цегельні. Таке сталося з усіма аммонійськими містами, а потім Давид з усім військом повернувся до Єрусалима.