Йов 9 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

9Відповідь Йова

1Йов відповів:

2«Я, звісно, розумію, так буває,

але як можна буть невинним перед Богом?

3На жодне з тисячі питань не зміг би відповісти Богу,

якби й хотів посперечатись з Ним.

4Бог — серцем мудрий, Всемогутній.

Хто проти нього виступив,

втратив своє життя.

5Пересуває гори Він так, що ніхто й не знає,

в Своєму гніві Він їх рушить.

6Це Він трясе землею до основ її, та так,

що стугонить усе навколо.

7Сказати сонцю може Він, щоб не зійшло,

а зорі сховати, щоб не світили.

8Він Сам напнув небесну широчінь,

по гребню хвиль морських він ходить.

9Створив Він Ведмедицю, Оріон й Волосожар,

створив сузір’я, що вершать свій шлях

південним небом.

10Витворює Він більше див, ніж можна уявити,

і не злічить Його чудес.

11Поглянь, Він наді мною йде, а я не бачу,

проходить поряд, та я не відчуваю.

12Хто може Богу протидіють, коли Він забирає щось?

Хто сміє протирічить: „Що Ти робиш?”

13Бог не вгамує Свого гніву,

помічники Рагав і ті простерті під Його ногами.

14Тоді що маю я Йому сказати,

які слова я мушу підібрати?

15Якби й невинний був я, все одно б мовчав;

благав би тільки милосердя я в Заступника свого.

16Якби звернувся навіть я до Нього,

якби мені Він навіть відповів,

я все одно не вірю, що почув би Він мій голос.

17Це Бог на мене бурю насилає

і ранить щораз дужче без причини.

18Не встигну перевести дух,

а вже нові печалі насідають.

19Якщо про силу йдеться,

то Він могутніший, звичайно.

Якщо про справедливість,

хто з Ним може позиватись?

20Хоча я й невинний, та мої вуста знайдуть провину.

Хоч не грішив, мене в крутійстві звинуватять.

21Я безневинний, не турбуюся про душу.

Життя своє ненавиджу.

22У всіх єдина доля — всі вмирають.

Тому я і кажу, що Бог веде

і праведних, і грішних до одного кінця.

23Якщо людну вб’є раптове лихо,

чи насміхається Він із мук невинного тоді?

24Панують на землі нечесні та злостиві,

а Бог не розкриває правди суддям.

Якщо не Бог, то хто це все вчинив?

25Скоріше за гінця роки життя біжать,

без радості, без щастя пролітають дні.

26Вони пливуть, мов човен з очерету,

немов орел, що падає на здобич.

27Якщо скажу: „Забуду я свій біль,

засяє усміх на моїм обличчі”, —

28нічого це не змінить, мукам не кінець,

бо знаю, що не спиниться Твій суд.

29Господь вже звинуватив мене в чомусь,

тому ж даремно гаяти зусилля, виправдовуючи себе!

30Якби я талим снігом умивався

і тіло з милом чисто вимив,

31Ти б і тоді мене в брудну могилу кинув,

і навіть одяг би зненавидів мене.

32Бог — не один із нас, тому я виклик кинути Йому не можу,

до суду позиватись я Його не поведу.

33Нема нікого, хто б зумів між нами стати

і вислухати нас обох.

34Хто відвернув би жезл каральний Божий,

щоб неминучий страх мене не їв.

35Тоді б насмілився я все Йому сказати,

бо не така вже боязка у мене вдача».