Книга Пророка Єремії 13 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

13Лляний пасок

1Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади».

2Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі.

3Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге:

4«Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату, й сховай її там у розщілині у скелях».

5Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені.

6І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там».

7Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна.

8Тоді дійшло до мене таке слово Господа.

9Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима.

10Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що.

11Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».

Попередження Юдеї

12Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси:

13„Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички.

14Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».

15Почуйте, зважте, не заносьтеся в погорді,

бо це Господь сказав:

16«Звеличте Господа Бога вашого,

доки ще темрява не впала,

доки ноги ваші не почали заплітатися

на пагорбах у сутінках.

Чекатимете світла,

та воно обернеться на темні тіні,

а потім і на темряву глибоку.

17Як не послухаєтесь ви Мене,

Я буду потай плакати через зухвалість вашу.

Гіркі сльози буду лить,

вони з очей моїх тектимуть,

адже Господнє стадо буде захоплено в полон.

18Скажіть царю й цариці-матері:

„Зійдіть з престолів ваших, посідайте тут,

серед людей простих,

адже вінці прекрасні вже впали з голів ваших.

19Міста в Неґеві замкнені,

й ніхто їх не відчинить.

Усіх юдеїв, хто мирно мешкав там, вислано усіх.

20Єрусалиме, очі підведи і побачите тих,

хто з півночі йде.

Де те стадо, що дане тобі?

Де твої прекрасні вівці?

21Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе

за кожну вівцю із отари Його?

Чи не повинен був ти навчати людей

істини Господа живого?

О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були

вести Твоїх людей шляхом істини?

Тож знай, що скрутить тебе біль,

як жінку, що народжує дитину.

22Якщо здивуєшся в своєму серці:

„Чому це сталося зі мною?”

За злочини твої тяжкі

вороги вирішили посоромити тебе:

вони розідрали твою спідницю й забрали черевики.

23Чи може ефіоп поміняти колір шкіри?

Чи може леопард своїх позбутись плям?

Отак і народ Єрусалима, що навчений гріха,

не здатний він добро творити”».

24«Тож Я розвію їх, мов перекотиполе,

що вітер по пустелі носить.

25Такий твій жереб, Єрусалиме,

доля, яку Я тобі відміряв, —

каже Господь. — Адже ти Мене забула

й поклала всі свої надії на неіснуючих богів.

26Твої спідниці, Єрусалиме,

Сам тобі на голову закину,

щоб виставить твій сором напоказ.

27Твою розпусту, хтивість до коханців,

на пагорбах перелюби твої,

і ту гидоту, що в полях чинила, —

Я все це бачив! Горе тобі, Єрусалиме!

Чи будеш коли-небудь чиста знов?»