1Прийшов я до саду свого, моя сестро,
моя наречена, зібрав я і мирро й бальзам.
Я їв мед мій добірний
і пив своє вино із молоком своїм.
Жінки до КоханихО друзі любі, їжте, пийте,
напийтеся любовних чар.
Вона говорить
2Я сплю, та серце моє не дрімає.
Я чую стукіт! Милий мій прийшов:
«О сестро, мила моя, відчини,
моя голубко, моє ладо,
бо голова моя росою вкрита,
волосся мокре від нічних туманів».
3Але ж я скинула вже одяг,
що ж, одягатись мені знов?
І ноги я уже водою омила,
то як же знов бруднити їх?
4Коханий мій просунув руку в отвір,
все моє тіло відгукнулося йому.
5Я встала відчинити любому моєму,
і мирро крапало із пальців на засув.
6Коханому я двері відчинила,
та любий повернувся вже й пішов.
Померло все в мені, як він пішов.
Шукала я його, та не знайшла,
гукала я його, та він не відгукнувся.
7Мене знайшла сторожа, що по місту ходить.
Вони побили і поранили мене,
мій плащ забрали вартові у мене.
8Я заклинаю вас, дочки Єрусалима,
якщо знайдете ви коханого мого,
скажіть, що хвора я коханням.
Жінки в відповідь їй
9Чим кращий любий твій від інших любих,
о найгарніша з усіх жінок?
Невже гарніший твій коханий інших милих,
що ти так палко заклинаєш нас?
Вона відповідає Жінкам Єрусалима
10Коханий мій — сяйливий і рум’яний,
його й з десятків тисяч можна розпізнати.
11Голова його — то щире золото,
хвилясті кучері, мов ворона крило.
12А очі, мов голубки над потоком,
що в молоці купаються,
й немов коштовний камінь в дорогій оправі.
13А щоки, наче запашний квітник,
уста — лілії, що сочаться мирром.
14Руки його, немов палиці з золота,
оздоблені щедро яшмою.
Тіло — сапфіром оздоблена кістка слонова.
15Ноги — стовпи мармурові на золотім постаменті.
І вся його постать — могутня й висока,
до кедрів ливанських подібна.
16Дочки Єрусалима, слухайте,
його розмова — найсолодша,
він увесь — моє бажання.
Такий він, мій коханий,
мій коханець, моя любов.
Who We AreWhat We EelieveWhat We Do
2025 by iamachristian.org,Inc All rights reserved.
