Пісня над Піснями 4 - Свята Б?бл?я: Сучасною мовою(UMT)

4Чоловік промовляє до Неї

1Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Ти прегарна!

Твої очі, немов голубки за твоїм покривалом.

Твоє волосся грайливе, мов козляток зграйка,

які спускаються в долину з Ґілеадських гір.

2А твої зуби білі, наче вівці,

які отарою виходять із купелі.

Народить кожна пару близнюків,

і жодної неплідної немає.

3Твої уста, немов червоний шовк,

слова такі солодкі з них злітають.

За покривалом щоки,

мов скибочки розтятого гранату.

4Подібна шия до Давидової башти;

вона трофеями обвішана так рясно,

відважних воїнів то все щити.

5А груди, ніби двоє оленяток,

немов газелі двоє близнюків,

які серед лілій пасуться.

6На гору миррову піду я сам,

піду на цілі гори фиміаму,

аж доки не зробить день останній подих,

і не втечуть від нього вечірні тіні.

7Моя кохана, все в тобі прекрасне,

і в досконалості твоїй немає вад.

8Ходімо із Ливану, наречена,

давай з Ливану ми повернемось удвох.

Поглянь униз з вершини Амана,

з вершин Сеніру та Хермону,

із лігв лев’ячих,

із леопардових схованок гірських.

9О наречена моя, ти украла моє серце;

Одним лиш поглядом ти вразила мене,

о суджена, одним разком намиста.

10Прекрасні твої любощі, о сестро.

Вони, о суджена, вина п’янкіші,

і запах пахощів твоїх солодший від парфумів.

11З уст твоїх, люба, солодкий точиться мед,

під язиком твоїм мед з молоком,

запах вбрання твого — запах ливанського кедра.

12Ти чиста, немов садок за брамою кріпкою,

ніби водограй закритий.

13Твоя омита шкіра — сад ґранатовий,

з рясними і добірними плодами, з хною.

14Нард і шафран, татарське зілля і кориця,

духмяний нард, і мирро, і алое,

і пахощі усі найзапашніші.

15Ти, мов криниця у саду,

колодязь з чистою водою,

що лине з гір Ливанських.

Жінка у відповідь

16Північний вітре, пробудись,

прилинь сюди, південний вітре.

Повій на сад мій, пахощі розвій.

Нехай прийде до свого саду мій коханий

і хай він спожива рясні плоди його.