2 Коринтяни 6 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

2(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення. )

3Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,

4а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,

5в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,

6в чистотї, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,

7в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,

8славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;

9яко незнані, та познані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;

10яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи.

11Уста наші відкрились до вас, Коринтяне; серця наші розпросторились.

12Не стїснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.

13Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.

14Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?

15Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?

16І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.

17Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

18і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.