1 Коринтяни 15 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

2котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

3Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

4і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

5і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.

6Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

7Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.

8На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

9Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

10Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

11Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

12Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?

13Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;

14коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

15І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.

16Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.

17А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.

18Тодї й померші в Христї погибли.

19Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.

20Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

21Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.

22Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.

23Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.

24Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.

25Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.

26Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.

27Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

28Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

29Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?

30Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?

31Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.

32Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.

33Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.

34Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

35Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?

36Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.

37І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

38Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.

39Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

40(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.

41Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

42Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.

43Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.

44Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

45Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.

46Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.

47Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.

48Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

49І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

50Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.

51Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.

52У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.

53Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.

54Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

55Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

56Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

57Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

58Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.