Йов 39 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?

2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?

3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;

4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.

5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?

6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.

7Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,

8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.

9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?

10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?

11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?

12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?

13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?

14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,

15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;

16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;

17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;

18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.

19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?

20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;

21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;

22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.

23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;

24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;

25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.

26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?

27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?

28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;

29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;

30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.

31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:

32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!

33І відказав Йов Господеві й промовив:

34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.

35Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду.