Приповiстi 18 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.

2Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.

3З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.

4Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.

5Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.

6Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.

7Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.

8Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

9Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.

10Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

11Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.

12Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.

13Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

14Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?

15Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.

16Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.

17Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.

18Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.

19Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.

20Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.

21Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.

22Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.

23Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

24Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.