Приповiстi 27 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.

2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.

3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.

4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?

5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.

6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.

8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.

9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.

10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.

11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.

12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.

13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!

14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.

15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;

16Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.

17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.

18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.

19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,

20Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.

21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.

22Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.

23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;

24Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?

25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.

26Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.

27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.