2-а хронiки 15 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Того часу зійшов на Азарію Одеденка Дух Божий,

2І вийшов він на зустріч Асї й промовив до його: Слухайте мене, ти Асо й ввесь Юдо й Бенямине: Господь при вас, коли ви при йому; і коли ви шукати мете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він покине вас.

3Багато днїв буде Ізраїль без Бога істиного і без сьвященника навчаючого, й без закону,

4Але коли він обернеться в своїй нуждї до Господа, Бога Ізрайлевого і шукати ме його, то й він дасть їм знайти себе.

5Того часу не буде миру нї виходячому, нї входячому, бо буде велике зворушеннє в усїх осадників у землї;

6Народ буде воюватись із народом, і місто з містом, бо Бог приведе їх у тревогу всякими нуждами.

7Але ви кріпітесь і нехай не слабшають руки ваші, бо за дїла ваші буде нагорода.

8Як почув Аса цї слова й пророкування Одеденка пророка, то посьмілїшав і повикидав ідолську гидоту з усього краю Юдиного й Беняминового, й з міст, що їх забрав на горі Ефраїмовій, і поновив жертовник Господнїй, що перед притвором Господнїм.

9І зібрав усього Юду й Бенямина та живучих із ними виселенцїв із Ефраїма і Манассії, й Симеона, бо багато Ізрайлитян попереходило до його, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.

10І зібрались у Ерусалим третього місяця на пятнайцятому року царювання Асиного;

11І принесли того дня жертву Господеві з здобутку, який привели, з товару сїмсот а овець сїм тисяч;

12І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;

13А кожний, хто б не став шукати Господа, Бога Ізрайлевого, повинен був умерти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.

14І клялись перед Господом голосно й з (радісними) викликами та при гуку труб і рогів.

15І радїли всї Юдеї задля сієї клятьби, бо клялись із усього серця свого й з усією щиростю шукали його, а він дозволив їм знайти себе. І дав їм Господь спокій з усїх боків.

16І Мааху, матїр свою, відставив царь Аса від царської шани за те, що вона поставила ідола в гаю. І звалив Аса її ідола і порубав на куснї й спалив в долинї Кедрон.

17Хоч висоти не були знесені в Ізраїлї, але серце Асине було віддане Господеві поки віку його.

18І внїс він присьвяти отця свого й що він самий присьвятив, в дом Божий, срібло, золото й посуд.

19І не було війни до трийцять пятого року царювання Асиного.